Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і ЛИШЕ при наявності вини у діях батьків» (ВС/КЦС від 13.03.2019 р. у справі № 631/2406/15-ц)

Фабула судового акту : Позивачка звернулася до суду з вимогою позбавити батьківських прав батька дитини. Підставою для такої вимоги стало ухиляння відповідача від виконання батьківських обов'язків після народження дитини, зокрема останній: не навідував доньку, не цікавився вихованням, станом здоров'я дитини, не забезпечував матеріально. Така поведінка відповідача мала місце тривалий час, - чотири роки.

Місцевий суд знайшов підстави для задоволення позову у повному обсязі, позбавив відповідача батьківських прав, у свою чергу суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасувавши у частині рішення місцевого суду щодо задоволення також позовних вимог про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позиція Верховного Суду у даній справі базується , серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України».

Ось що зазначив Касаційний Суд по суті скарги :

- Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про йог інтерес до дитини (параграф 57, 58 Рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 р.).

- Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

- Після розлучення позивачка просила відповідача не втручатися у духовний та емоційний стан розвитку доньки, оскільки вона проживає з іншим чоловіком, з яким домовилися створити сім'ю. Також подружжя усно погодило між собою, що відповідач буде проживати з батьками, а позивачка з донькою.

- Суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

У підсумку прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Аналізуйте судовий акт: Позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновок виконкому та попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017р.)

Принцип рівності батьків у вихованні дитини дотримано – нерадиву мати позбавлено батьківських прав (Ізюмський міськрайсуд Харківської області № 623/3081/17 від 08.05.2018)

Заборгованість по сплаті аліментів, навіть значна, сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав (справа № 428/10911/16-ц, 27.11.17)

Оскаржувані дії органу опіки та сам висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не є рішенням суб'єкта владних повноважень, тому спір не розглядається в порядку адмінсудочинства (справа № 500/6325/17,13.06.18)

Несплата аліментів батьком НЕ є доказом ухилення від участі у вихованні дитини і підставою для позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 СК України (ВССУ від 01 листопада 2017р. у справі № 299/3019/16-ц)

Небажання дитини спілкуватися з батьком не є підставою для його відсторонення від участі у спілкуванні з дитиною (ВССУ, справа № 397/586/16-ц, 08.11.17)

Користуйтеся консультацією: Лишение родительских прав. Пошаговая инструкция. Образец искового заявления

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 631/2406/15-ц

провадження № 61-36905св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

третя особа - орган опіки та піклування Нововодолазької районної державної адміністрації,

представники третьої особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області у складі судді Марюхна Л. А. від 23 березня 2016 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю. від 03 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Нововодолазької районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 червня по 06 серпня 2011 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька ОСОБА_10. Зазначала, що з моменту народження доньки, яка проживає разом з нею, відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, не навідував її, не цікавився вихованням та станом здоров'ям дитини, не забезпечував та не надавав матеріальної допомоги на її утримання.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 просила суду позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінити прізвище батька в свідоцтві про народження доньки на «ОСОБА_10».

Указану справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 березня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Внесено зміни в актовий запис № 11 від 07 жовтня 2011 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про народження ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначивши прізвище батька «ОСОБА_10». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протягом тривалого часу, чотирьох років, ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклувався про дитину, не брав участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікався її станом здоров'я та розвитком, тобто фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Також суд погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_10 скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, апеляційний суд зазначив, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, нехтує своїми обов'язками батька, з дитиною не спілкується, доказів того, що позивач забороняє бачитися йому з дитиною не надав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо зміни прізвище та відмовляючи у цій частині позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем наявності спору між нею та відповідачем щодо зміни прізвище дитини на «ОСОБА_10».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі за відсутності предмета спору.

Судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині вирішення позову про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо зміни прізвище, тому в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 631/2406/15-ц з Нововодолазького районного суду Харківської області .

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Нововодолазької районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських правпризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що залишаючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 без змін, апеляційний суд не врахував висновки, наведені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року; належним чином всіх фактичних обставин справи не з'ясував та не надав належної оцінки доводам відповідача, що позивач проживає з іншим чоловіком, у зв'язку чим намагається позбавити його батьківських прав відносно дитини.

Доводи осіб, які подали відзив та заперечення на касаційну скаргу

У липні 2018 року до касаційного суду надійшли заперечення органу опіки та піклування Нововодолазької районної державної адміністрації на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та спілкування дитини, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

У серпні 2018 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень судів попередніх інстанцій щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки, оскільки останній свідомо протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 червня по 06 серпня 2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька ОСОБА_10, яка проживає разом з матір'ю.

Згідно з висновком органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав - ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав не відповідають.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки. Його колишня дружина не зверталася ні до суду, ні до нього щодо способів виконання ним обов'язку утримувати дитину. Після розлучення вони усно погодили з позивачем, що він буде проживати разом батьками, а вона разом з донькою. Крім того, ОСОБА_1 просила його не втручатися у духовний і емоційний стан розвитку доньки, оскільки вона проживає з іншим чоловіком, з яким домовилися створити сім'ю. Зазначав, що позивач отримувала аліменти на дитину від держави і він не вчиняв винних дій щодо неучасті у вихованні дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки, позивачем не надано.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім'ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та є підставою для позбавлення його батьківських обов'язків відносно доньки є помилковими.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами розгляду касаційної інстанції ОСОБА_4 скасовано ухвалені в справі судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позбавлення його батьківських прав та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову, то понесені відповідачем судові витрати у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій покладаються на позивача.

Керуючись статтями 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 частково.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 березня 2016 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Нововодолазької районної державної адміністрації, про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 535,92 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 974,40 грн сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило