Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки вчинених навіть велосипедистом тягне за собою кримінальне покарання (ВС/ККС № 263/8330/15-к від 04.10.2018)

Фабула судового акту: Диспозиція статті 291 Кримінального кодексу України передбачає кримінальне покарання за порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, а також правил, норм і стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

При цьому порушення чинних на транспорті правил може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати в: порушенні правил дорожнього руху велосипедистами, переході вулиць в умовах, коли це заборонено правилами дорожнього руху (у невстановлених місцях чи при забороняючому сигналі світлофора або регулювальника), прогоні тварин через залізничну колію з порушенням правил безпеки.

У даній справі особу засуджено за те, що керуючи технічно справним велосипедом, рухаючись по проїзній частині та проїжджаючи нерегульовану ділянку дороги, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода передньою частиною керованого ним велосипеда, від якого остання впала на проїжджу частину внаслідок чого померла.

За вчинення вказаного злочину чоловіка було притягнуто до кримінальної відповідальності та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 4 250 грн.

Апеляційним судом вказане рішення залишено без зміни.

Проте засуджений оскаржив згадані рішення у касаційному порядку наполягаючи на необґрунтованість притягнення його до кримінальної відповідальності вказуючи зокрема на те, що потерпілою також було порушено Правила дорожнього руху.

Розглядаючи справу у касаційному порядку ККС зазначив, що кримінальна відповідальність за ст. 291 КК України настає за порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Одночасно згідно матеріалів справи, а саме висновку автотехнічної експертизи засуджений мав технічну можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Окрім цього між порушеннями засудженим Правил дорожнього руху та смертю потерпілої наявний причинний зв’язок.

Ураховуючи це вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду залишені без зміни.

Фабула судового акту: ВС/ККС: Заява потерпілих про призначення покарання не пов’язаного з позбавленням волі не свідчить про їх бажання звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ВС/ККС № 702/880/16-к від 10.05.2018)

ВС/ККС: Залишення злочинцем місця ДТП та ненадання допомоги потерпілому, який згодом загинув, не вважаються тяжкими наслідками, які обтяжують покарання відповідно до ст. ст. 135 та 286 КК України (ВС/ККС, № 566/606/15-к від 20 червня 2018 р.)

ВС/ККС: Вимушене порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду унеможливлює кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 585/8/16-к від 05.04.2018)

За порушення права на захист, слідчий експеримент, у справі про ДТП, визнали недопустимим доказом (Петриківський районний суд Дніпропетровської області, ухвала від 30 травня 2016 року)

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 263/8330/15-к

провадження № 51-1538 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Стефанів Н.С., Шевченко Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

прокурора Хейлик Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050770004050, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. МаріуполяДонецької області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 291 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн та 6 000 грн відповідно.

Вирішено питання щодо судових витрат у кримінальному провадженні.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, 13 жовтня 2014 року, приблизно о 18:00 год, керуючи технічно справним велосипедом, рухаючись по проїзній частині провулку Бахмутський у напрямку вулиці Котляревського у Центральному (Жовтневому) районі м. Маріуполя Донецької області, проїжджаючи нерегульовану ділянку дороги в районі будинку № 13, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 передньою частиною керованого ним велосипеда, від якого остання впала на проїжджу частину.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 31 травня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення відносно нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на невідповідність вироку ч. 3 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки вирок ґрунтується на припущеннях, вибіркових показаннях свідків, неналежних висновках експертиз, з ухилом про те, що смерть потерпілої настала внаслідок лікарської недбалості. При цьому, вказує на безпідставну відмову в задоволенні клопотань сторони захисту про додаткове проведення експертиз. Вважає, що суд безпідставно залишив поза увагою поведінку потерпілої ОСОБА_3, яка також порушила Правила дорожнього руху. Вказує на порушення статей 337 338 КПК, оскільки суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення внаслідок констатації у вироку порушень ОСОБА_1 п. 6.2 Правил дорожнього руху. Заперечує правильність встановленого розміру відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не дослідив доказів у кримінальному провадженні у зв'язку з чим його рішення, на думку засудженого, є також незаконним.

Потерпіла ОСОБА_2 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Вважає, що суд визначив занадто низький розмір відшкодування, з огляду глибину її душевних страждань у зв'язку зі смертю матері, негативних змін в особистому та діловому житті внаслідок перенесеного стресу та відсутністю з боку засудженого будь-яких дій спрямованих на відшкодування спричиненої шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та потерпілої, вважав судові рішення законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Згідно ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Кримінальна відповідальність за ст. 291 КК настає за порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Так, за змістом обвинувального вироку, висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 291 КК, крім як на показаннях самого засудженого ОСОБА_1, який не заперечував факт дорожньо-транспортної пригоди ґрунтується також на показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу обставин за яких засуджений здійснив наїзд на потерпілу; показаннях потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин отримання потерпілою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень; показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили, що після отриманих травм, внаслідок наїзду, потерпілій ОСОБА_3 викликали швидку допомогу та доставляли в лікарню для консультації, однак її не було госпіталізовано, оскільки лікар не вбачав для цього підстав; показаннях експертів ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підтвердження висновків експертиз, а також даних протокола огляду трупа від ІНФОРМАЦІЯ_2; даних довідки первісного звернення ОСОБА_3 від 13 жовтня 2014 року; даних висновків судово-медичних експертиз від 12 грудня 2014 року № 3613, 18 лютого 2015 року № 3613/10 та комісійної судово-медичної експертизи від 26 липня 2016 року № 5; даних акта гістологічного судово-медичного обстеження № 9500; даних висновків експерта-автотехніка від 18 березня 2015 року № 302 та 31 березня 2015 року № 386 з приводу наявності в ОСОБА_1 технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди та причинного зв'язку між діями засудженого з настанням ДТП; даних протоколів проведення слідчих експериментів, тощо.

Отже, системний аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1, керуючи технічно справним велосипедом, діючи у порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, що спричинило загибель останньої, тобто порушив чинні на транспорті правила, що убезпечують рух і призвело до загибелі людини.

З огляду на таке, висновки суду про наявністьв діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 291 КК є правильними, а тому кваліфікація його дій за даною нормою КК є вірною.

При вирішенні питання щодо розміру суми на відшкодування моральної шкоди суд виходив з засад розумності та справедливості, і з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та моральних страждань понесених потерпілою обґрунтовано стягнув з засудженого суму коштів зазначену у вироку. Таке рішення суду повністю відповідає вимогамстатей 23 1167 ЦК.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, достатньо умотивовано та визначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у кримінальному провадженні не виявлено, тому законних підстав для скасування постановлених відносно ОСОБА_1 судових рішень за доводами касаційних скарг засудженого та потерпілої, Верховний Суд не убачає.

Керуючись статтями 433 434 436 - 438 441 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: