Виявлення факту неповної сплати судового збору після закриття підготовчого засідання не є підставою для подальшого залишення позовної заяви без розгляду (ВС/КГС № 916/3255/17 від 24.07.2018)

Фабула судового акту: У даній справі місцевим господарським судом було відкрито провадження у справі та проведено підготовче засідання у ній. Однак після закінчення підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті вказану позовну заяву залишено без руху у зв’язку із несплатою судового збору у повному обсязі та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто, у зв'язку з чим ухвалою місцевого господарського суду позовну заяву залишено без розгляду.

Судом апеляційної інстанції вказане рішення скасовано, а справу передано для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Касаційний господарський суд переглянувши справу за касаційною скаргою відповідача залишив рішення апеляційного суду без зміни та в обґрунтування своєї позиції зауважив наступне.

Відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

У даному ж випадку суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні, а вже потім на підставі частини одинадцятої статті 176 ГПК України постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Проте залишення позовної заяви без руху в даному разі могло мати місце лише до відкриття підготовчого провадження у справі.

Отже, суд першої інстанції, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов'язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України.

Таким чином суд першої інстанції через власний недогляд не звернув на стадії відкриття провадження у справі уваги на часткову недоплату учасником справи суми судового збору. Водночас такий факт не має створювати такому учасникові перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження у справі. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із засадою (принципом) верховенства права, закріпленим у пункті 1 частини третьої статті 3 та частині першій статті 11 ГПК України, є за даних обставин справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ВП: УСІ без винятку апеляційні та касаційні скарги подані в порядку господарського судочинства підлягають оплаті судовим збором (ВС/ВП № 915/955/15 від 29.05.2018)

ВС/КГС: Відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви (ВС/КГС № 909/1013/17 від 23.05.2018)

Постанова ВС щодо ставки судового збору у справі про банкрутство (ВС/ВГС від 27 лютого 2018 р. у справі №6/6)

Суд має право прийняти позов до розгляду та відстрочити сплату судового збору, якщо позивач доведе документами відсутність доходу від підприємницької діяльності (ВГСУ від 7 березня 2017р. у справі № 910/21175/16)

Касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки останній не надав доказів на підтвердження того, що він здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат (ВГСУ, справа № 910/19968/16, 20.04.17)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3255/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.,

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля",

представник відповідача - Фельдман О.А. - адвокат (посвідчення від 30.11.2010 №1962)

третя особа-1 - Національний банк України;

представник третьої особи-1 - Перетятько С.М. (за довіреністю від 06.04.2018 №18-0014/19783),

третя особа-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник третьої особи-2 - Щенбін О.Ю. (за довіреністю від 27.12.2017 №27-26499/17),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018

(головуючий - суддя Разюк Г.П., судді: Колоколов С.І. і Савицький Я.Ф.)

у справі № 916/3255/17

за позовом публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля"

про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 та застосування наслідків недійсності договору,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національний банк України;

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014, укладеного публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (далі - ПАТ "ІМЕКСБАНК") в особі голови Граматика Ю.І. та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" (далі - ТОВ "Нова-Хвиля") в особі директора Богушко О.М., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. від 31.12.2014 за реєстром № 1887; застосування наслідків недійсності даного договору шляхом повернення АТ "ІМЕКСБАНК" нежитлової будівлі бізнес-центру, що складається з: нежилої 16-типоверхової будівлі загальною площею 12101,4 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А, та шляхом виселення ТОВ "Нова-Хвиля" з цієї нежитлової будівлі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2017 відкрито провадження у справі № 916/3255/17. У подальшому, 25 січня, 13 та 28 лютого 2018 року, судом проведено підготовче судове засідання. Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 19.03.2018.

19.03.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2018.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2018: залишено позовну заяву без руху; позивачу надано п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом доплати судового збору у розмірі 238 400 грн. Ухвалу мотивовано тим, що, крім двох вимог немайнового характеру, позивачем заявлено й майнову вимогу про застосування наслідків недійсності договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 шляхом повернення АТ "ІМЕКСБАНК" нежитлової будівлі бізнес-центру, за яку невірно сплачено судовий збір як за немайнову вимогу.

Позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2018 (суддя Демешин О.А.) позовну заяву у справі № 916/3255/17 залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018: апеляційну скаргу позивача задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 03.04.2018 скасовано; доручено господарському суду Одеської області здійснити розподіл судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги, за підсумками розгляду спору по суті; справу №916/3255/17 передано до господарського суду Одеської області для розгляду.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції ТОВ "Нова-Хвиля" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого господарського суду від 03.04.2018 залишити в силі. Скаргу мотивовано тим, що: оскаржувана постанова винесена за неправильного застосування норм процесуального права; відсутність доказів сплати судового збору у передбаченому законом розмірі має чіткі процесуальні наслідки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України); судом апеляційної інстанції ототожнюється процесуальне значення "подання заяви про часткове залишення позовних вимог без розгляду" та "відмови від позову", однак це не відповідає приписам законодавства; законодавством не передбачено можливості часткового залишення позовних вимог без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що судом першої інстанції було грубо порушені права і законні інтереси ПАТ "ІМЕКСБАНК", оскільки було неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про часткове залишення позовних вимог без розгляду, а судом апеляційної інстанції було прийнято постанову від 24.05.2018 без жодного порушення норм процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Нова-Хвиля".

Крім того, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання, в якому він просить постановити ухвалу про повернення касаційної скарги ТОВ "Нова-Хвиля", яке мотивоване тим, що касаційна скарга ТОВ "Нова-Хвиля" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 не підлягає розгляду в суді касаційної інстанції, оскільки ТОВ "Нова-Хвиля" просить скасувати постанову, яку винесено за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, проте ця ухвала відсутня у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України. Названий Фонд зазначає також, що така ж правова позиція підтверджується й ухвалою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 916/16/18.

Касаційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання, оскільки у даній справі ТОВ "Нова-Хвиля" подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, яку винесено за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви, а не ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (як зазначає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб). За приписами пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема в пункті 14 частини першої статті 255 цього Кодексу [про залишення позову (заяви) без розгляду], після їх перегляду в апеляційному порядку.

Посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 916/16/18 не приймається судом, оскільки у зазначеній справі було подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, яку винесено за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, тобто касаційну скаргу було подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу від 03.04.2018, суд першої інстанції виходив з такого.

28.02.2018 суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні. Ухвалою господарського суду від 27.03.2018 позовну заяву у цій справі було залишено без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 ГПК України із встановленням позивачу строку (не більше п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху) для надання доказів доплати судового збору в сумі 238 400 грн. за позовну вимогу майнового характеру; суд роз'яснив позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Копія вказаної ухвали суду отримана представником позивача 28.03.2018 під розписку в суді.

02.04.2018 сплив встановлений судом строк для надання суду доказів доплати судового збору в сумі 238 400,00 грн.; таких доказів позивач суду не надав.

02.04.2018 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про часткове залишення позовних вимог без розгляду.

Суд першої інстанції не задовольнив дану заяви, мотивуючи це тим, що часткове залишення позовних вимог без розгляду не передбачено нормами ГПК України, а нормами частини тринадцятої статті 176 ГПК України врегульовано питання залишення без розгляду саме позовної заяви в цілому, оскільки залишення цієї заяви без розгляду є наслідком її подання до суду, зокрема, без додержання вимог статті 164 ГПК України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 03.04.2018 та передаючи справу до господарського суду Одеської області для розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви позивача про часткове залишення позовних вимог без розгляду є неправомірною, оскільки судом залишено поза увагою процесуальне право позивача, передбачене пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України щодо відмови від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, відтак судом безпідставно застосовано норму частини тринадцятої статті 176 ГПК України та, як наслідок, неправомірно залишено позовну заяву без розгляду в повному обсязі, тоді як місцевий суд повинен був залишити без розгляду лише позовну вимогу про застосування наслідків недійсності договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 та завершити розгляд справи в іншій частині позовних вимог.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода ТОВ "Нова-Хвиля" зі скасуванням ухвали господарського суду Одеської області від 03.04.2018.

Зі структури (змісту) ГПК України вбачається, що глава 2 даного Кодексу має назву "Відкриття провадження у справі", глава 3 - "Підготовче провадження". Відповідно до частини одинадцятої статті 176 названого Кодексу, яка вміщена у главі 2, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 176 ГПК України).

З матеріалів даної справи вбачається, що суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні, а вже потім на підставі частини одинадцятої статті 176 ГПК України постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Однак з комплексного аналізу наведених приписів ГПК України випливає, що залишення позовної заяви без руху в даному разі могло мати місце лише до відкриття підготовчого провадження у справі.

Отже, суд першої інстанції, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов'язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України.

У цьому зв'язку Касаційний господарський суд підкреслює таке.

Те, що суд першої інстанції через власний недогляд не звернув на стадії відкриття провадження у справі уваги на часткову недоплату учасником справи суми судового збору, не повинно створювати такому учасникові перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження зі справи. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із засадою (принципом) верховенства права, закріпленим у пункті 1 частини третьої статті 3 та частині першій статті 11 ГПК України, є за даних обставин справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк.

Касаційний господарський суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив поняття "заяви про часткове залишення позовних вимог без розгляду" та "відмови від позову": суд першої інстанції, одержавши заяву позивача про часткове залишення позовних вимог без розгляду, не мав права застосовувати наслідки, передбачені пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України, тобто наслідки, передбачені для відмови від позову.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд хоча й залишає оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій без змін, але з мотивів, наведених у даній постанові Касаційного господарського суду.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 916/3255/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді