Факт неотримання стороною справи судових рішень які повернулись в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не є поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду (ВС/КГС № 916/3188/16 від 23.04.2018)

Фабула судового акту: Господарським процесуальним кодексом у попередній редакції визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. При цьому у разі недотримання такого строку апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Слід зауважити, що господарське процесуальне законодавство не містить конкретного переліку обставин, які є поважними. Оцінка поважності або не поважності таких причин повною мірою покладено на суди апеляційної інстанції, а тому таке поняття є оціночним.

У даній справі підприємство звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції із пропуском встановлених ГПК строків.

Ухвалою апеляційного суду у поновленні строків відмовлено у зв’язку із тим, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які надіслані за наявною в матеріалах справи адресою відповідачу, були повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», копія оскаржуваного рішення також не була вручена відповідачу та повернута до суду першої інстанції без зазначення відділенням поштового зв'язку причин такого повернення, однак зазначена кореспонденція надсилалась місцевим господарським судом на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім цього на думку суду апеляційної інстанції апелянт мав можливість ознайомитись з процесуальними документами, прийнятими за результатами судового засідання суду від 23.01.2017 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.

Не погоджуючись із таким рішенням підприємство звернулось до Касаційного господарського суду із касаційною скаргою мотивуючи її тим, що представник підприємства не приймав участь у судових засіданнях у даній справі, поштову кореспонденцію суду не отримував, а про наявність оскаржуваного рішення від 23.01.2017, повний текст якого складено та підписано 26.01.2017, дізнався лише 09.11.2017 під час ознайомлення з матеріалами справи своїх представників; наявність вільного доступу до Єдиного реєстру судових рішень не означає обов’язок будь-якої особи регулярно ознайомлюватись з рішеннями судів.

В свою чергу КГС залишаючи в силі ухвалу апеляційного суду вказав, що Нормами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Одночасно апеляційні суди у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Касаційний господарський суд перевіряючи доводи відповідача зауважив, що згідно матеріалів справи, яка переглядається на адресу відповідача, яка зазначена в матеріалах позовної заяви та у наявному в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом першої інстанції надсилались ухвала про порушення провадження у справі, ухвала про відкладення розгляду справи, ухвала про виправлення описки, ухвала про відкладення розгляду справи та рішення Господарського суду Одеської області, проте зазначені процесуальні документи повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку. При цьому, на конвертах, в яких надіслано ухвали суду поштовим відділенням проставлено відмітку «за закінченням терміну зберігання». На конвентах, в яких надсилалось рішення суду не вказано причини такого повернення.

Таким чином судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, Відповідача про здійснення розгляду даної справи. До того ж, судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України було направлено копію рішення суду на адресу відповідача, відомості про яку, як вже зазначалось, наявні в матеріалах справи.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (№ 910/33054/15 від 14.02.2018)

ВС/КГС: ГПК не встановлений перелік обставин для відновлення пропущеного строку на оскарження; у кожному випадку суд приймає рішення на власний розсуд (ВС/КГС у справі № 32/177 від 26 січня 2018р.)

ВГСУ: Господарський суд ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ надсилати сторонам, які були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення (справа № 914/726/17 від 25.10.2017)

ВГСУ: На сторону процесу законодавством НЕ покладено обов'язок здійснювати моніторинг щодо існування судових проваджень, у яких він виступає учасником судового процесу (№ 911/4241/15 від 10.10.2017)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3188/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зеленого Євгена Вікторовича на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 (Аленін О.Ю., Богатир К.В., Таран С.В.) про повернення апеляційної скарги у справі №916/3188/16 Господарського суду Одеської області

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Зеленого Євгена Вікторовича про стягнення 111 237,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 позовні вимоги Департаменту Комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) до Фізичної особи - підприємця Зеленого Євгена Вікторовича (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди на загальну суму 111237,76 грн задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 84151,28 грн неустойки. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу про скасування вказаного рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Також в Апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 клопотання Відповідача про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 відхилено та повернуто апеляційну скаргу на зазначене рішення суду без розгляду.

Вказану ухвалу мотивовано тим, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які надіслані за наявною в матеріалах справи адресою Відповідачу, були повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", копія оскаржуваного рішення також не була вручена Відповідачеві та повернута до суду першої інстанції без зазначення відділенням поштового зв'язку причин такого повернення, однак зазначена кореспонденція надсилалась місцевим господарським судом на адресу Відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, апелянт мав можливість ознайомитись з процесуальними документами, прийнятими за результатами судового засідання суду від 23.01.2017 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу. Наведене в сукупності, як зазначає апеляційний господарський суд, свідчить про те, що апелянт був обізнаний про розгляд Господарським судом Одеської області даної справи, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, а саме, що скаржник не отримував повідомлення про порушення провадження у справі, не брав участі у розгляді справи, оскаржуване рішення по пошті не отримував, а дізнався про наявність рішення лише від своїх представників 09.11.2017, не є тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги, з огляду на те, що Відповідач не приймав участь у судових засіданнях у даній справі, поштову кореспонденцію суду не отримував, а про наявність оскаржуваного рішення від 23.01.2017, повний текст якого складено та підписано 26.01.2017, дізнався лише 09.11.2017 під час ознайомлення з матеріалами справи своїх представників; наявність вільного доступу до Єдиного реєстру судових рішень не означає обов'язок будь-якої особи регулярно ознайомлюватись з рішеннями судів.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 у справі №916/3188/16 у касаційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За змістом частини 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 93 ГПК України (у зазначеній редакції) визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду - протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В силу положень частини 1 статті 53 ГПК України, яка врегульовує питання відновлення та продовження процесуальних строків, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту статей 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 у справі № 916/3188/16 та повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України, з огляду на таке.

Звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Відповідач, як встановлено апеляційним господарським судом зазначив, що ним пропущено строк на апеляційне оскарження рішення з поважних причин, оскільки він дізнався про оскаржуване рішення від 23.01.2017, повний текст якого підписано 26.01.2017, під час ознайомлення 09.11.2017 його представника з матеріалами справи, а тому тільки 20.11.2017 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Як встановлено апеляційним господарським судом, на адресу Відповідача, яка зазначена в матеріалах позовної заяви та у наявному в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Господарським судом Одеської області надсилались ухвала про порушення провадження у справі від 24.11.2016, ухвала про відкладення розгляду справи від 13.12.2016, ухвала про виправлення описки від 15.12.2016, ухвала про відкладення розгляду справи від 10.01.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2017, проте зазначені процесуальні документи повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку. При цьому, на конвертах, в яких надіслано ухвали суду від 24.11.2016, від 13.12.2016 та від 15.12.2016 поштовим відділенням проставлено відмітку "за закінченням терміну зберігання". На конвентах, в яких надсилались ухвала суду від 10.01.2017 та рішення суду від 23.01.2017, які, як зазначалось, також не вручено адресату та повернуто до суду першої інстанції, не вказано причини такого повернення.

Частиною 1 статті 64 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Пунктами 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якою, окрім положень ГПК України обґрунтовано керувався місцевий господарський суд при здійсненні дій з надсилання учасникам справи процесуальних документів, роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, зважаючи на зазначене вище, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, Відповідача про здійснення розгляду даної справи. До того ж, судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України було направлено копію рішення суду від 23.01.2017 на адресу Відповідача, відомості про яку, як вже зазначалось, наявні в матеріалах справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені Відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Посилання скаржника на те, що оскільки він не приймав участі у судових засіданнях у даній справі, поштову кореспонденцію суду не отримував, а про наявність оскаржуваного рішення від 23.01.2017 дізнався лише 09.11.2017 під час ознайомлення з матеріалами справи своїх представників, а тому це є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегією суддів не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що наявність вільного доступу до Єдиного реєстру судових рішень не означає обов'язок будь-якої особи регулярно ознайомлюватись з рішеннями судів, колегія суддів зазначає, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отримавши позовну заяву Позивача, яка була надіслана Відповідачу 22.11.2016 (опис вкладення у цінний лист, який є додатком до позовної заяви у даній справі), останній не був позбавлений можливості дізнатись в суді першої інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що вказані в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судове рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до прийняття апеляційним господарським судом неправильного судового рішення у справі.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зеленого Євгена Вікторовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 у справі №904/3188/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді