Вчинення дій щодо надання земельної ділянки в оренду не породжує права на її використання до прийняття рішення про надання цієї ділянки у користування (ВС/КАС, №1940/1655/18,20.02.20)

Фабула справи: Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру, Державного інспектора у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування припису, відповідно до якого, у ТОВ, що має у власності об’єкт незавершеного будівництва (торговий заклад), відсутні будь-які правовстановлюючі документи на використовувану земельну ділянку, у зв'язку із чим ТОВ порушило вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Позивач вважав даний припис протиправним у зв'язку із тим, що ним були вчинені усі передбачені законодавством дії для отримання даної земельної ділянки у власність, проте міська рада, порушуючи законодавство, не виділила дану земельну ділянку у приватну власність ТОВ.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного, в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а тому припис винесений відповідно до чинного законодавства.

Мотивуючи касаційну скаргу, ТОВ, зокрема, зазначало, що після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна воно вчинило всі необхідні дії для отримання земельної ділянки в оренду, а саме: подало клопотання на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, після отримання відповідного рішення за замовленням ТОВ землевпорядною організацією розроблено відповідний проект землеустрою та погоджено у встановленому законом порядку. В подальшому ТОВ у визначений в рішенні міської ради термін подало даний проект землеустрою на затвердження, однак питання щодо затвердження проекту землеустрою міською радою не розглядався, що зумовило звернення позивача до суду, і рішенням суду цей позов ТОВ задоволено та зобов`язано міську раду розглянути на черговій сесії міської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вважав позивач, ці обставини підтверджуют безпідставність складення оскаржуваного припису щодо позивача, на що суди попередніх інстанцій не звернули увагу.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив без змін зазначені судові рішення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Аналізу наведених приписів законодавства свідчить про те, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

Таким чинном вчинення позивачем дій щодо надання земельної ділянки в оренду та, навіть, наявність рішення суду, яким міську раду зобов'язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналізуйте судовий акт: Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

ВС/КАС: Роздруківка із Публічної кадастрової карти України є належним графічним матеріалом при поданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з/д в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України (ВС/КАС, справа №812/1264/17)

Рішенням міської ради з метою конкретизації Типового договору оренди землі може бути затверджений зразок договору оренди землі, що є обов'язковим для виконання (ВС/КГС,справа № 908/2098/17, 11.07.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №1940/1655/18

адміністративне провадження №К/9901/6012/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна-Інкам"

до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Деблянко Ю.І.

про визнання протиправним та скасування припису

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна-Інкам"

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Шульгача М.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Довгої О.І., суддів Запотічного І.І., Сапіги В.П.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

22 серпня 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дублянко Ю.І. про визнання протиправним та скасування припису №171-ДК/0176Пр/03-01/18 від 8 травня 2018 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Руна-Інкам» користувалось земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000:05:008:0049 площею 0,1174 га без правовстановлюючих документів, а тому припис №171-ДК/0176Пр/03-01/18 від 8 травня 2018 року винесений відповідно до чинного законодавства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Руна-Інкам" зводяться до того, що позивач, у відповідності до вимог чинного законодавства після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна вчинило всі необхідні дії для отримання земельної ділянки в оренду, а саме: подало клопотання на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, після отримання відповідного рішення за замовленням ТОВ "Руна-Інкам", землевпорядною організацією ПП «Тернопільський край» розроблено відповідний проект землеустрою та погоджено у встановленому законом порядку. В подальшому ТОВ "Руна-Інкам" у визначений в рішенні Тернопільської міської ради термін подало даний проект землеустрою на затвердження, однак питання щодо затвердження проекту землеустрою Тернопільською міською радою не розглядався, що зумовило звернення позивача до суду, і рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2018 року у справі №607/15703/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, позов ТОВ «Руна-Інкам» задоволено та зобов`язано Тернопільську міську раду розглянути на черговій сесії міської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049.

Зазначене, на думку позивача, підтверджує те, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо затвердження проекту землеустрою та отримання в користування земельної ділянки, даний факт підтверджує безпідставність складення оскаржуваного припису щодо позивача, на що суди попередніх інстанцій не звернули увагу.

Позиція інших учасників справи

20 травня 2019 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна-Інкам", в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 4 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №1940/1655/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу було призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 лютого 2020 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «Руна-Інкам» (м. Тернопіль) належить на праві приватної власності об`єкт незавершеного будівництва будівлі торгового закладу площею 31.5 кв.м за адресою: вул. 15 Квітня 2е, м. Тернопіль, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №56982488 від 8 квітня 2016 року.

Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 серпня 2016 року №7/11/131 дано дозвіл ТОВ «Руна-Інкам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1174 га в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування незавершеної будівлі торгового закладу з реконструкцією під торгово-побутові приміщення за адресою вул. 15 Квітня 2е, м. Тернопіль.

ТОВ «Руна-Інкам» розроблено проект землеустрою на вказану земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:05:008:0049). Проект землеустрою подано на затвердження в Тернопільську міську раду.

3 листопада 2017 року ТОВ «Руна Інкам» подано інформаційний запит до Тернопільської міської ради щодо надання інформації про затвердження відповідного проекту рішення. Із змісту листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 9 листопада 2017 року №3588/01-ю встановлено, що зазначений проект землеустрою на сесії не розглядався.

20 листопада 2017 року ТОВ «Руна-Інкам» подано скаргу в Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області з проханням провести перевірку дотримання вимог земельного законодавства та вжити заходів, в межах компетенції, зокрема, притягнути до відповідальності порушника, зупинити самовільне зайняття земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:05:008:0049, яка відводиться ТОВ «Руна-Інкам», зобов`язати повернути самовільно зайняту земельну ділянку, відновити територію в попередній стан тощо. До зазначеної скарги долучено документи, що підтверджують вчинення ТОВ «Руна Інкам» всіх необхідних дій для оформлення документів на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:05:008:0049.

ТОВ «Руна-Інкам» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати Тернопільську міську раду розглянути на сесії клопотання ТОВ «Руна-Інкам» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049 та передачі її в оренду терміном на десять років для будівництва та обслуговування незавершеної будівлі торгового закладу з реконструкцією під торгово-побутові приміщення за адресою: вул. 15 Квітня, 2е в м. Тернопіль.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2018 року у справі №607/15703/17, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, позов ТОВ «Руна-Інкам» задоволено та зобов`язано Тернопільську міську раду розглянути на черговій сесії міської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049 .

2 квітня 2018 року ТОВ «Руна-Інкам» звернулось в Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вжити заходів, в межах компетенції, зокрема притягнути до відповідальності порушника, зупинити самовільне зайняття земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:05:008:0049, яка відводиться ТОВ «Руна-Інкам», зобов`язати повернути самовільно зайняту ділянку, відновити територію в попередній стан.

У зв`язку із листом ТОВ «Руна-Інкам» від 2 квітня 2018 року №19 видано наказ від 5 квітня 2018 року №171-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» та на підставі службової записки головного спеціаліста відділу контролю за використанням земель у Збаразькому, Тернопільському районах та м. Тернополі управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дублянка Ю.І. від 27 квітня 2018 року №447/73-18-0.187 внесено зміни до наказу від 5 квітня 2018 №171-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності». На виконання вищевказаного наказу та враховуючи повноваження надані законодавством, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дублянком Ю.І. 8 травня 2018 року проведено позапланову перевірку земельної ділянки з кадастровими номерами 6110100000:05:008:0049 на території Тернопільської міської ради.

При перевірці земельної ділянки комунальної форми власності за кадастровим номером 6110100000:05:008:0049 площею 0,1174 га, цільове призначення якої 03.07 - для будівництва та обслуговування незавершеної будівлі торгового закладу з реконструкцією під торгово-побутові приміщення, встановлено що ТОВ «Руна-Інкам» використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Такими діями порушено вимоги Земельного кодексу України. Висновки перевірки зазначені в акті від 8 травня 2018 року №171-ДК/246/АП/09/01/-18.

8 травня 2018 року державним інспектором видано припис №171-ДК/0176Пр/03-01/18, в якому поставлено вимогу усунути порушення земельного законодавства та про виконання припису в термін до 9 червня 2018 року повідомити Головне управління.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", визначається іншими нормативно-правовими актами. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Так, судами попередніх інстанцій під час судового розгляду було встановлено та позивачем не спростовано відсутність в останнього правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000:05:008:0049 площею 0,1174 га, на якій знаходиться майно ТОВ «Руна-Інкам», а саме об`єкт незавершеного будівництва будівлі торгового закладу площею 31.5 кв.м за адресою: вул. 15 Квітня 2е, м. Тернопіль на час проведення перевірки державним інспектором, а саме станом на 8 травня 2018 року.

З приводу доводів касаційної скарги, то колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки.

Тобто, вчинення позивачем дій щодо відведення земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049 в оренду та навіть рішення суду у справі №607/15703/17, яким відповідача зобов`язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, стосовно посилання позивача у цій справі на наявність рішення від 26 лютого 2018 року у справі №607/15703/17, то суд погоджується з тим, що відповідно до статті 129 КУ судові рішення є обов`язковими до виконання. Разом з тим, наявність судового рішення, за загальним правилом, не може звільнити особу від обов`язку виконувати положення закону та нести відповідальність за його порушення. При цьому, така особа не позбавлена можливості в подальшому у встановленому законом порядку захищати свої права шляхом стягнення, зокрема, майнової шкоди з винної сторони.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частиною першою статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а згідно із статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку, що ТОВ «Руна-Інкам» користувалось земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000:05:008:0049 площею 0,1174 га без правовстановлюючих документів, а тому припису № 171-ДК/0176Пр/03-01/18 від 8 травня 2018 року винесений відповідно до чинного законодавства України.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Однак, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна-Інкам" залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

І.В. Саприкіна