Поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020)

Фабула судового акту: Чергове рішення Касаційного адміністративного суду, у якому вказаний суд висловився про допустимість і належність доказів у справі про вчинення адміністративного правопорушення пов’язаного із порушенням Правил дорожнього руху.

Як показує практика досить велика кількість таких позовів судами задовольняється, однак у зв’язку із ухваленням Великою Палатою своєї постанови, якою фактично зобов’язано сплачувати судовий збір у вказаних справах кількість останніх, на мою думку, суттєво зменшиться, а поновлення прав водії, чиї права було порушено при винесенні працівниками поліції постанов нажаль поновлені не будуть.

У даній справі постановою працівника поліції водія було притягнуто до відповідальності за порушення правил паркування за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В свою чергу водії вирішив оскаржити таке рішення поліцейського шляхом подання позову в порядку адміністративного судочинства про визнання дії працівника поліції протиправними та скасування постанови.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, позовну заяву було задоволено та постанову скасовано виходячи із того, що доказів вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення, крім рапорту інспектора патрульної поліції, відповідачем не надано.

Касаційний адміністративний суд також підтримав як позицію позивача так і рішення своїх колег-суддів.

У своїй постанові КАС вказав, за нормами ст. 251 КУпАП що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

Аналізуйте судовий акт: УВАГА! ВАЖЛИВО! Чергова нісенітниця від ВП ВС: Відтепер за оскарження адмінпостанов доведеться платити судовий збір (ВП/ВС у справі № 543/775/17 від 18.03.2020)

Доказом порушення правил зупинки автомобіля є ВИКЛЮЧНО замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, а не інші дані (ВС/КАС № 216/5226/16-а від 18.07.2019)

Особу може бути визнано винною у скоєному ДТП навіть, якщо така особа є невинною. Як відстояти свої права в суді? (Суд, справа № 760/30124/19)

Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18)

ВС/КАС: Пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення (ВС/КАС у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020)

Порушення правил стоянки чи зупинки, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, не є підставою для тимчасової затримки транспортний засіб шляхом блокування або доставлення на спеціальний майданчик (ВС/КАС,справа № 810/5579/13-а,14.03.18)

Постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване (ВС/КАС № 524/1284/17 від 19.02.2020)

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №524/5741/16-а

адміністративне провадження №К/9901/33786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Шевцова Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №524/5741/16-а

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Григорова Станіслава Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Григорова Станіслава Андрійовича на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Рибалки Ю.В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Перцової Т.С., суддів: Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Григорова Станіслава Андрійовича (далі - відповідач, інспектор патрульної поліції Григоров С.А.) із вимогами:

1.1. визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції Григорова С.А. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу 26.07.2016 за адресою: м. Кременчук, вул. Воровського, 34;

1.2. скасувати постанову інспектора патрульної поліції Григорова С.А. серії ДР №119112 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 26 липня 2016 року інспектором патрульної поліції Григоровим С.А. винесено постанову серії ДР №119112, якою ОСОБА_1 за порушення пункту 3.34 Розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 255,00 грн.

3. Позивач наголошує, що відповідачем незаконно розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу, позбавлено його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими статтею 286 КУпАП, порушено вимоги процедури розгляду справи, установленої статтями 278-279 КУпАП.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 26 липня 2016 року інспектором патрульної поліції Григоровим С.А. винесено постанову серії ДР №119112 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн (а.с.6).

5. Як зазначено у вказаній постанові, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI GRANDIS», номерний знак НОМЕР_1 , у м. Кременчуці по вул. Воровського біля буд. 34, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив пункт 3.34 Розділу 33 ПДР.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

6.1. визнано протиправною та скасовано постанову від 26.07.2016 серії ДР №119112, винесену інспектором патрульної поліції Григоровим С.А., у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , 1966 року народження, визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

7. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що доказів вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення, крім рапорту інспектора патрульної поліції Григорова С.А. від 26.07.2016, відповідачем не надано. Однак, у розумінні статті 251 КУпАП, такий рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

8. Суди попередніх інстанцій встановили, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не складався. Не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу (у тому числі в цьому випадку), суди попередніх інстанцій зазначили, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення.

9. Водночас відеозапису, яким би було зафіксовано порушення ОСОБА_1 пункту 3.34 Розділу 33 ПДР (у випадку його вчинення), відповідачем до матеріалів справи не надано. Посилання на здійснення відеофіксації порушення оскаржувана постанова не містить.

10. Показання свідків правопорушення (у разі його вчинення) відповідачем не відбиралися, оскільки до матеріалів справи копії таких показань не надано, посилання на показання свідків в оскаржуваній постанові та у зазначеному рапорті відсутні.

11. Також відповідачем не надано офіційних даних на підтвердження обставин щодо встановлення знаку 3.34 «Зупинку заборонено» за адресою:

АДРЕСА_1 . Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт учинення ОСОБА_1 порушення пункту 3.34 Розділу 33 ПДР не доведено ані протоколом про адміністративне правопорушення, ані відеозаписом, ані показаннями свідків.

13. Суди попередніх інстанцій також звернули увагу, що відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 №1408/27853 (далі - Інструкція №1395), що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У касаційній скарзі інспектор патрульної поліції Григоров С.А., посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що в адміністративному позові відсутні заперечення позивача проти факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Так, позивач в адміністративному позові і в судовому засіданні вказував, що транспортний засіб «MITSUBISHI GRANDIS», номерний знак НОМЕР_1 , дійсно знаходився біля буд. 34 по вул. Воровського у м. Кременчуці. Факт зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» позивачем не заперечується.

16. Скаржник також вказує на те, що правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення.

17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

19. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.

21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року №693/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.

23. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

25. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

28. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

32. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

33. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

34. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

35. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

36. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

37. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

38. Підпунктом «в» пункту 8.4 ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

39. Відповідно до пункту 3.34 розділу 33 ПДР дорожній знак «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

40. Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

41. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

42. Статтями 10 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

43. Згідно із статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

44. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Щодо доводів скаржника про додержання процедури розгляду інспектором патрульної поліції Григоровим С.А. справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення, Суд зазначає таке.

46. Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

47. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

48. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

49. Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

50. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі №752/15787/16-а.

51. З огляду на це, розглядаючи справу та приймаючи оскаржувану постанову без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення, інспектор патрульної поліції Григоров С.А. діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП.

52. Водночас Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

53. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

54. Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 26.07.2016 серії ДР №119112.

55. Інші доводи, якими скаржник обґрунтовує касаційну скаргу, вимагають переоцінки доказів у справі, на що Суд не має повноважень.

56. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. Оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

61. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

62. Касаційну скаргу інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Григорова Станіслава Андрійовича залишити без задоволення.

63. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

64. Судові витрати не розподіляються.

65. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді