Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень (ВС/КАС № 800/485/17 від 05.03.2018)

Фабула судового акту: Сподіваюсь, що читачі сайту пам’ятають скандал який відбувся у стінах Генеральної прокуратури щодо протистояння заступника Генерального прокурора Юрія Столярчука та начальника Департаменту спеціальних розслідувань Сергієм Горбатюком.

Нагадаю, що за скаргою Юрія Столярчука Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів вирішено: притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергія, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

При цьому сам Горбатюк у засобах масової інформації коментував цей випадок так: «Впродовж певного часу Столярчук перешкоджав розслідуванню у трьох гучних справах, а потім вирішив взагалі їх забрати. Виніс незаконні постанови, які я намагався оскаржувати у генерального прокурора».

При цьому таке протистояння зі Столярчуком у Горбатюка тривало більше року.

Зі слів Горбатюка тривалий час Юрій Столярчук використовував свої службові повноваження у конкретному кримінальному провадженні, які на певному етапі дали розуміння того, що вони використовуються виключно з метою добитися прийняття незаконного рішення щодо осіб, стосовно яких слідчим та прокурором зібрані докази їх причетності до вчинення злочину, у тому числі шляхом створення різноманітних перешкод, погроз тиску, шантажу.

Мова йде про розслідування справ про причетність певних посадових осіб до злочинів, пов’язаних із генпрокуром часів Януковича Віктором Пшонкою. Трьом з яких, після проведення досудового розслідування, мали оголосити про підозру.

За словами Горбатюка, Столярчук робив все можливе аби звести справу нанівець, навіть намагався забрати справи.

При цьому КДКП у своєму висновку вказувало, що надаючи оцінку діям Горбатюка, треба сказати, що якщо кожний слідчий або керівник органу досудового розслідування почне оскаржувати всі постанови процесуального керівника, які на його думку винесені з порушенням закону, то у жодному кримінальному провадженні не буде прийнято кінцевого процесуального рішення, що, в решті-решт, призведе до колапсу досудового розслідування.

В решті решт Сергій Горбатюк оскаржив таке рішення кваліфкомісії до Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Вирішуючи цю справу КАС рішення КДКП скасував та зазначив, що функції прокуратури України, зокрема з нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, здійснюються прокурорами.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.

Суб'єктом дисциплінарного проступку, за який Законом України «Про прокуратуру» передбачена дисциплінарна відповідальність, є прокурор. Керівник підрозділу Генеральної прокуратури України, у тому числі Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, є прокурором.

Відповідно до статі 38 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство, а саме: слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань; органів Державної кримінально-виконавчої служби України; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

У статті 39 Кримінального процесуального кодексу України визначені повноваження керівника органу досудового розслідування.

Аналіз повноважень начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, передбачених у Положенні про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, затвердженому наказом Генеральної прокуратури України від 03.02.2017 № 37, свідчить, що прокурор - начальник цього Департаменту не має повноважень керівника органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях, визначених у статті 39 Кримінального процесуального кодексу України.

Статтею 17 Закону України «Про прокуратуру» визначено підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок.

Аналіз положень цієї статті свідчить, що прокурори підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними. Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень. І тільки накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, про які йдеться у частині четвертій статті 17, є обов'язковими до виконання відповідним прокурором.

Проте вказівки заступника Генерального прокурора начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України не є наказами (вказівками) адміністративного характеру, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури у межах наданих для його посади повноважень поза межами Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуйте судовий акт: ВП/ВС: Питання притягнення держслужбовців до дисциплінарної відповідальності відносяться до адміністративного судочинства (№ 686/13410/16-ц від 06.02.2018)

Чиновнику достаточно материться и подчёркивать без повода, что я начальник, тогда его увольнение за нарушение присяги считается законным и без служебного расследования (ВСУ від 14 березня 2017р. у справі № 21-3968а16)

Оцінка судом рішення атестаційної комісії про невідповідність поліцейського займаній посаді не є втручанням в реалізацію дискреційних повноважень колегіального органу( ВАСУ, №826/2010/16, від 3 березня 2017р.)

ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2018 Київ П/9901/38/18 800/485/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л.І. (головуючий суддя), Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним і скасування рішення,

секретар судового засідання Савченко А.А.,

позивач ОСОБА_6,

представник позивача ОСОБА_7,

представник відповідача Погребняк С.П.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_6 10.11.2017 подав до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції позов, в якому просить визнати незаконними та скасувати:

рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 198дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6»;

наказ Генерального прокурора України Луценка Ю.В. від 25.10.2017 № 12-дц про застосування до начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

ОСОБА_6 вважає, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 198дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6» є незаконним.

Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями статті 1, статті 3, частини п'ятої статті 7, частини першої статті 17, частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 40, частини першої статті 311, частини першої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123.

Позивач незаконність рішення відповідача від 11.10.2017 № 198дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6» обґрунтовує таким:

а) відповідно до положення абзацу 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» підставою для дисциплінарного провадження з приводу рішень, дій або бездіяльності прокурора в межах кримінального процесу є встановлення за результатом розгляду скарги, поданої в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, у рішенні фактів порушення прокурором прав осіб або вимог закону. Оскарження до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів рішень, дій або бездіяльності прокурора в межах кримінального процесу в іншому порядку, ніж порядок, встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України, заборонено цією нормою закону. Рішення за результатом розгляду скарги, поданої в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, в якому б були встановлені факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, відсутнє;

б) притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов'язків керівника органу досудового розслідування за порушення вимог частини п'ятої статті 36, частини третьої статті 39, статті 312, частини четвертої статті 313 Кримінального процесуального кодексу України, є неправомірним, оскільки позивач не має статусу та повноважень керівника органу досудового розслідування у розумінні Кримінального процесуального кодексу України;

в) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів не взяла до уваги те, що постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 від 19.07.2017 про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у кримінальних провадженнях № 12013160110000734 та № 42014000000000310 (за невиконання яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності) скасовані Генеральним прокурором України постановами від 14.09.2017;

г) аргументи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, наведені у спірному рішенні, про те, що діяння позивача свідчать про порушення ним ієрархічних методів організації прокуратури, що становить загрозу для функціонування органів прокуратури як єдиної системи суперечать:

пункту 2 частини першої статті 7, статті 9, частині першій статті 36, частині п'ятій статті 40, частині першій статті 311 Кримінального процесуального кодексу України. Посилаючись на положення цих норм Закону, позивач наголошує на тому, що у слідчого є можливість оскарження незаконних вказівок чи процесуальних рішень керівництва, наданих в межах кримінального провадження, яка направлена на захист відповідної процесуально-уповноваженої особи від можливого неправомірного впливу на хід досудового розслідування кримінального провадження і така можливість не створює загрози для функціонування органів прокуратури України. Дії щодо оскарження незаконних процесуальних рішень вчинялися з метою виконання принципу законності у кримінальному провадженні. Надання незаконних вказівок та винесення незаконних процесуальних рішень заступником Генерального прокурора ОСОБА_12 є втручанням в діяльність прокурора у кримінальному провадженні. Реагування на протиправні дії задля забезпечення незалежності слідчого та прокурора було мотивом дій позивача щодо подання Генеральному прокурору України заяв від 21.07.2017 про злочин, вчинений заступником Генерального прокурора України ОСОБА_12, в яких наведені обставини подій та дій останнього, що вказували на ознаки злочину, передбаченого статтею 343 Кримінального кодексу України;

статтям 1, 3, частині п'ятій статті 7, частині першій статті 17 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Позивач, зазначає, що цими нормами Закону не передбачено, що єдність системи прокуратури у виконанні її конституційних функцій забезпечується ієрархічними методами організації прокуратури. Наголошує на тому, що прокурори здійснюють свої повноваженні у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури;

статті 12 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28.11.2012 та затвердженого Наказом Генерального прокурора України 28.11.2012 № 123. Позивач зазначає, що цим Кодексом передбачено, що працівник прокуратури повинен утриматися від виконання рішень та доручень керівництва, якщо вони суперечать законодавству тощо, правомірність надання керівництвом рішень чи доручень працівник прокуратури оцінює самостійно;

ґ) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів при проведенні перевірки та прийнятті спірного рішення: допустила однобокість та неповноту перевірки дисциплінарної скарги (спірне рішення прийнято виключно із врахуванням обставин, викладених у дисциплінарній скарзі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12, комісією проігноровані заявлені позивачем клопотання); не врахувала обставин, що обґрунтовують правомірність дій, не надала їм оцінки; порушила дисциплінарне провадження за відсутності правових підстав, притягнула позивача до відповідальності за невиконання обов'язків, які він не був уповноважений виконувати; проігнорувала заявлені позивачем клопотання; навела у висновку та спірному рішенні неправдиві та непідтверджені окремі твердження; порушила процедури розгляду дисциплінарного провадження та прийняття рішення у ньому; безпідставно об'єднала в одне провадження і розглянула дії щодо трьох різних кримінальних проваджень; навела як доказ вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку документи, які вказують на правомірність дій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Вважає, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Свою позицію відповідач обґрунтовує нормами статей 19 60 Конституції України, частини першої статті 1, частини першої статті 3, частин четвертої і п'ятої статті 17, пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, 39, частини п'ятої статті 36, частини третьої статті 39, статей 311 312 313 Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 10, підпунктом 36а) Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 06.10.2000, пунктів 5.1 та 6.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.02.2017 № 37.

Відповідач зазначає такі аргументи проти позиції позивача:

а) доводи позивача про те, що він діяв відповідно до статті 60 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження та накази, є безпідставними. Відповідач зазначає, що слід враховувати відмінність між злочинністю (протиправністю) і явною злочинністю, про яку йдеться у частині п'ятій статті 17 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Явна злочинність повинна оцінюватись за аналогією до так званої «формули Радбруха»: за загальним правилом законодавство повинно застосовуватися навіть тоді, коли у суб'єкта правозастосування існують певні сумніви щодо справедливості його змісту; виняток утворюють лише ситуації, коли акт стає настільки несумісним зі справедливістю, що є неправовим за своєю природою. Оцінка наказу (розпорядження) як сумнівного, тобто такого, що має порушення закону, не може розглядатися як підстава для його невиконання. У такому випадку суб'єкт повинен використати всі можливі механізми оскарження такого наказу чи розпорядження. Явна злочинність у діях заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 відсутня, оскільки його постанови на момент відмови позивача їх виконувати не скасовані, тому постанови і вказівки слід було вважати законними та такими, що підлягають обов'язковому виконанню, тому що законодавство не передбачає судового чи іншого механізму їх оскарження;

б) дії ОСОБА_6 у контексті положень частини першої статті 1 та частини третьої статті 3 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII створюють загрозу для функціонування органів прокуратури України як єдиної системи та перешкоджають ефективному виконанню її конституційних функцій з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави, що є порушенням законності як загальної засади діяльності прокуратури. У відповідності до пункту 10 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 06.10.2000, позивач, який вважав, що розпорядження якоюсь мірою незаконні або суперечать його сумлінню, повинен був провести відповідну внутрішню процедуру, яка може призвести до його можливої заміни.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.11.2017 повернув позовну заяву ОСОБА_6 до Генерального прокурора України Луценка Юрія Вікторовича у частині вимог про визнання незаконним і скасування наказу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.11.2016 відкрив провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним і скасування рішення.

Таким чином, предметом позову в адміністративній справі є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 198дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6».

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) позовні заяви в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний суд ухвалою від 09.01.2018 прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 29.01.2018.

Верховний Суд у судовому засіданні 29.01.2018 об 11.53 оголосив перерву до 26.02.2018 - 11.00 год.; 26.02.2018 об 11.35 оголосив перерву до 15.00 год.; 26.02.2018 о 16.20 оголосив перерву до 05.03.2018 - 11.00 год.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з наказом від 07.06.2016 № 676-у ОСОБА_6 призначений на посаду начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України. Копія наказу наявна в матеріалах справи.

Заступник Генерального прокурора України ОСОБА_12 прийняв три постанови від 13.07.2017 про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальних провадженнях № 420132500000000, № 12013160110000734 та № 4201400000000310.

Заступник Генерального прокурора України ОСОБА_12 надав начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмову вказівку, викладену у листі від 13.07.2017 з вихідним номером 03/1-705вн-17 від 14.07.2017, з приводу передачі у строк до 17.07.2017 матеріалів кримінального провадження № 42013250000000023, зазначаючи, що вказівка надається на виконання вказівки Генерального прокурора України та з метою встановлення наявності достатніх доказів для повідомлення про підозру Голові Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_15

Заступник Генерального прокурора України ОСОБА_12 14.07.2017 надав начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмову вказівку, викладену у листі від 13.07.2017 з вихідним номером 03/1-704вн-17 від 14.07.2017, з приводу передачі до приймальні у строк до 17.07.2017 матеріалів кримінальних проваджень № 42014000000000310 та № 12013160110000734, зазначаючи, що вона надається на виконання вказівки Генерального прокурора України.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 надав заступнику Генерального прокурора ОСОБА_12 листи від 17.07.2017 № 23-1289вих/17 та від 17.07.2017 № 23-1290вн/вих017, в яких вказав, що: зміст вказівки Генерального прокурора України про передачу кримінальних проваджень не зазначено, документ з такою вказівкою або його копія, як передбачено частиною п'ятою статті 17 Закону України «Про прокуратуру», не надані; Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено такої підстави для витребування кримінального провадження як вказівка Генерального прокурора; вказівка про необхідність витребування кримінальних проваджень не є вказівкою адміністративного характеру і стосується здійснення досудового розслідування.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 18.07.2017 провів оперативну нараду, на порядку денному якої розглядалось питання про стан організації та виконання начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмових вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 Згідно з протоколом цієї оперативної наради вирішено підготувати лист на ім'я керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з метою організації службового розслідування та притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних в ухиленні від виконання законних вимог прокурора.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Ради прокурорів України зі скаргою від 19.07.2017 на дії заступника Генерального прокурора України, в якій повідомив про загрозу незалежності прокурорів у кримінальних провадженнях № 42014000000000310, № 12013160110000734 та № 42013250000000023, у зв'язку із незаконними вказівками заступника Генерального прокурора ОСОБА_12

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 19.07.2017 провів оперативну нараду, на порядку денному якої розглядалось питання про стан організації та виконання начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмових вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 у кримінальних провадженнях № 42014000000000310 та № 12013160110000734. Згідно з протоколом цієї оперативної наради вирішено: проведення подальшого досудового розслідування у цих кримінальних провадженнях доручити іншому слідчому підрозділу в межах одного органу - управлінню з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України; Департаменту спеціальних розслідувань здійснити передачу матеріалів кримінальних проваджень у строк до 20.07.2017.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 прийняв дві постанови від 19.07.2017 про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у кримінальних провадженнях № 42014000000000310 та № 12013160110000734.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 надав начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 листа від 19.07.2017 № 03/1-730вн-17 з вимогою до 12.00 19.07.2017 забезпечити подання письмових пояснень з приводу невиконання письмових вказівок від 13.07.2017 щодо надання матеріалів кримінальних проваджень № 42014000000000310, № 12013160110000734 та № 42013250000000023 для вивчення.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 надав начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 листа від 19.07.2017 № 03/1-731вн-17 з вказівкою невідкладно надати для вивчення процесуальному керівнику - заступнику начальника другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Голінченку О.В. матеріали кримінальних проваджень № 42014000000000310 та № 12013160110000734.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на виконання листа від 19.07.2017 № 01/1-730вн-17 надав заступнику Генерального прокурора ОСОБА_12 листа від 19.07.2017 № 23-1306-вн/вих.17, в якому повідомив, що ним надано обґрунтовані відповіді з приводу невиконання вказівки від 13.07.2017, а також про те, що у зв'язку з наявністю у вказівках від 13.07.2017 та прийнятих заступником Генерального прокурора процесуальних рішеннях ознак злочину, подані відповідні скарги Генеральному прокурору України.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 прийняв постанову від 21.07.2017 про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у кримінальному провадженні № 42013250000000023.

Цю постанову заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 направив начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 разом із листом від 21.07.2017, в якому зазначив, що постанова направляється до відома та організації виконання та з метою забезпечення передачі матеріалів кримінального провадження до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України до 24.07.2017.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на вказаному листі заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 21.07.2017 зазначив резолюцію: «ОСОБА_17, ОСОБА_18 До відома, опрацювання та виконання лише за відсутності незаконності та ознак злочину.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 21.07.2017 провів оперативну нараду, на порядку денному якої розглядалось питання про стан організації та виконання начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмових вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 у кримінальних провадженнях № 42014000000000310, № 12013160110000734 та № 42013250000000023. Згідно з протоколом цієї оперативної наради вирішено, що начальник департаменту ОСОБА_6 має у строк до 24.07.2017 забезпечити виконання процесуальних рішень про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у зазначених кримінальних провадженнях.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 надав заступнику Генерального прокурора ОСОБА_12 листа від 24.07.2017 № 23-1343вн/вих.17, в якому повідомив, що постанови про передачу кримінальних проваджень про передачу матеріалів зазначених кримінальних проваджень іншим підрозділам досудового розслідування у межах одного органу до 17 години 24.07.2017 не можуть бути виконаними, оскільки є незаконними та необґрунтованими та такими, що містять ознаки втручання в діяльність слідчого та прокурора.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Генерального прокурора України зі скаргами від 24.07.2017 № 23/1/3-1342вн/вих.-17, від 24.07.2017 № 23/1/3-1341вн/вих.17 та від 24.07.2017 № 23-1352вн/вих.-17 на постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12013160110000734, № 42014000000000310 та № 42013250000000023 іншому слідчому підрозділу в межах одного органу та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Ради прокурорів України зі скаргою від 25.07.2017 на дії заступника Генерального прокурора України, в якій повідомив про загрозу незалежності прокурорів та слідчих у кримінальних провадженнях № 42014000000000310, № 12013160110000734 та № 42013250000000023, у зв'язку з незаконними рішеннями, діями (вказівками) заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 Копія скарги наявна в матеріалах справи.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 25.07.2017 провів оперативну нараду, на порядку денному якої розглядалось питання про стан організації та виконання начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмових вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 у кримінальних провадженнях № 42014000000000310, № 12013160110000734 та № 42013250000000023 та рішень оперативних нарад від 18, 19 та 21 липня 2017 року. Згідно з протоколом цієї оперативної наради вирішено попередити начальника департаменту ОСОБА_6 про його персональну відповідальність та відповідальність підпорядкованих йому працівників за невиконання законних вимог та вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 02.08.2017 провів оперативну нараду, на порядку денному якої розглядалось питання про стан організації та виконання начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 письмових вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 у кримінальних провадженнях № 42014000000000310, № 12013160110000734 та № 42013250000000023 та рішень оперативних нарад від 18, 19, 21 та 25 липня 2017 року. Згідно з протоколом цієї оперативної наради вирішено в п'яте попередити начальника зазначеного департаменту ОСОБА_6 про його персональну відповідальність та відповідальність підпорядкованих йому працівників за невиконання законних вимог та вказівок заступника Генерального прокурора ОСОБА_12

Начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Генерального прокурора України з повторною скаргою від 23.08.2017 № 23/1/3-1567вн/вих. на постанови та дії заступника Генерального прокурора ОСОБА_12, а також зі скаргою від 23.08.2017 № 23/1/2-1566вн/вих17, в якій просив невідкладно розглянути скарги на дії та рішення заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 та скасувати постанови про зміну слідчого підрозділу та визначення (зміну) групи прокурорів у кримінальних провадженнях № 42014000000000310, № 12013160110000734.

Постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 від 19.07.2017 про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у кримінальних провадженнях № 12013160110000734 та № 42014000000000310 (за невиконання яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності) скасовані Генеральним прокурором України відповідними постановами від 14.09.2017.

За змістом постанов Генерального прокурора України від 14.09.2017 підставою для скасування постанов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 від 19.07.2017 є те, що зазначені постанови не є належно вмотивованими.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів рішенням від 25.09.2017 відмовила у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_6 від 19.07.2017 та від 25.07.2017 на дії заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 на підставі частини другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, в якій просив притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6

Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юсип В.В. прийняв рішення від 28.07.2017 про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-148дс-72дп-17. За результатами перевірки підготував висновок, який містить інформацію про наявність дисциплінарного проступку начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, що полягає у невиконанні службових обов'язків, та запропонував притягнути його до дисциплінарної відповідальності за вчинення такого дисциплінарного проступку і накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення від 11.10.2017 № 198дп-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів дійшла висновку про те, що ОСОБА_6, працюючи на посаді прокурора - начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, на якого додатково покладено обов'язки керівника органу досудового розслідування, діючи умисно, неправомірно, всупереч вимогам частини п'ятої статті 36, частини третьої статті 39, статті 312 та частини четвертої статті 313 Кримінального процесуального кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» та підпунктів 8, 13 пункту 5.1 та пункту 6.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, категорично відмовився виконувати постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у трьох кримінальних провадженнях № 12013160110000734, № 42014000000000310 та № 42013250000000023, а також письмові вказівки заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 щодо надання матеріалів цих проваджень структурним підрозділам Генеральної прокуратури України, яким доручено подальше здійснення досудового розслідування. Указані дії утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Згідно зі статтею 44 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

Частина 10 статті 46 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини 11 статті 46 Закону України «Про прокуратуру» висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про прокуратуру» розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Частиною п'ятою статті 47 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами.

Частиною п'ятою статті 7 Закону України «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; 3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; 4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; 5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; 2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; 3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 16 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради прокурорів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за його участю та вжити в межах своїх повноважень, передбачених цим Законом, необхідних заходів для усунення загрози.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання всіма прокурорами.

Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов'язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Прокурором вищого рівня для прокурора Генеральної прокуратури України є Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання відповідним прокурором. Прокурору, якому віддали наказ чи вказівку в усній формі, надається письмове підтвердження такого наказу чи вказівки.

Згідно з частинами п'ятою і шостою статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурор не зобов'язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв'язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки. Надання (віддання) незаконного наказу або вказівки чи його (її) виконання, а також надання (віддання) чи виконання явно злочинного наказу або вказівки тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

У статті 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено порядок здійснення нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Частиною першою статті 25 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов'язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» у структурі Генеральної прокуратури України утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Генеральної прокуратури України затверджуються Генеральним прокурором.

Наказом Генеральної прокуратури України від 03.02.2017 № 37 затверджено Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України (далі - Департамент) є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, підпорядкованим заступнику Генерального прокурора згідно з розподілом обов'язків.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України до Департаменту спеціальних розслідувань входять:

1) Управління спеціальних розслідувань у складі: першого слідчого відділу; другого слідчого відділу; третього слідчого відділу;

2) відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань;

3) відділ криміналістичного супроводження досудового розслідування та інформаційно-аналітичної роботи;

4) відділ документального забезпечення.

Згідно з пунктом 2.2 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Департамент очолює начальник, який має заступника.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Управління спеціальних розслідувань очолює начальник, який має заступника.

Пунктом 2.5 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України передбачено, що відділи очолюють начальники, які (окрім начальника відділу документального забезпечення) мають заступників.

Пунктом 2.6 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України визначено, що до штату структурних підрозділів Департаменту входять старші слідчі та слідчі в особливо важливих справах, прокурори тощо.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України серед основних завдань та фікцій Департаменту є: організація та проведення відповідно до вимог пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України досудового розслідування злочинів, вчинених стосовно учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності, колишніми високопосадовцями та керівниками правоохоронних органів, суддями та представниками судової гілки влади, а також кримінальних проваджень щодо іншої категорії злочинів за дорученням керівництва Генеральної прокуратури України, крім тих, які підслідні Національному антикорупційному бюро України.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України серед основних напрямів діяльності структурного підрозділу Департаменту - Управління спеціальних розслідувань є забезпечення першим, другим, третім слідчими відділами у межах компетенції Департаменту організація та проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Пунктом 5.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України визначено, що начальник Департаменту має, зокрема, такі повноваження:

здійснює загальне керівництво діяльністю Департаменту, організовує, спрямовує і контролює роботу підпорядкованих управлінь та відділів з урахуванням плану роботи Генеральної прокуратури України, рішень нарад, інших організаційно-розпорядчих документів;

визначає основні напрями діяльності, характер роботи структурних підрозділів Департаменту відповідно до завдань та функцій, визначених цим Положенням;

координує діяльність, зокрема, структурних підрозділів Департаменту, забезпечує взаємодію з іншими структурними підрозділами Генеральної прокуратури України, регіональними прокуратурами;

організовує в межах компетенції Департаменту виконання організаційно-розпорядчих документів, завдань і службових доручень керівництва Генеральної прокуратури України;

розглядає документи, що надійшли до Департаменту, у тому числі тих, що містять державну таємницю, у межах компетенції підписує, затверджує та візує службову документацію;

доручає начальнику управління спеціальних розслідувань організацію досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях;

за дорученням керівництва Генеральної прокуратури України особисто вивчає кримінальні провадження та їх окремі матеріали;

надає слідчим управління спеціальних розслідувань вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій.

Відповідно до пункту 5.3 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України начальник управління спеціальних розслідувань має, зокрема, такі повноваження:

здійснює загальне керівництво, організовує, спрямовує та контролює роботу підпорядкованих слідчих відділів;

здійснює функції керівника органу досудового розслідування та інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України;

забезпечує дотримання вимог закону під час здійснення досудового розслідування слідчими управління.

Відповідно до підпункту 5.11.1 пункту 5 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України прокурори відділу процесуального керівництва, серед іншого:

здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях;

вивчають кримінальні провадження та дають у них за необхідності вказівки, надають пропозиції до спільного плану досудового розслідування;

у встановленому порядку проводять слідчі (розшукові) дії у кримінальних провадженнях, беруть участь у їх проведенні за власною ініціативою або доручають їх проведення слідчим.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України начальник Департаменту відповідає за належну організацію роботи з виконання покладених на Департамент завдань, вказівок та доручень керівництва Генеральної прокуратури України відповідно до розподілу обов'язків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 15 частини першої статі 3 Кримінального процесуального кодексу України прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру"» та діє у межах своїх повноважень.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор є сторонами кримінального провадження - з боку обвинувачення.

Частина перша статті 36 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Відповідно до пунктів 3, 4, 9, 21 частини другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:

доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Частина п'ята статті 36 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 37 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відповідно до частини першої статті 38 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів державного бюро розслідувань; ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Згідно з частиною другою статті 38 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Відповідно до пункту 1 статті 39 Кримінального процесуального кодексу України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Згідно з частиною третьою статті 39 Кримінального процесуального кодексу України керівник органу досудового розслідування зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 311 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення, має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 312 Кримінального процесуального кодексу України скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

Скарга слідчого подається прокурору вищого рівня щодо прокурора, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються.

Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Застосовані судом норми права свідчать, що функції прокуратури України, зокрема з нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, здійснюються прокурорами.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.

Суб'єктом дисциплінарного проступку, за який Законом України «Про прокуратуру» передбачена дисциплінарна відповідальність, є прокурор. Керівник підрозділу Генеральної прокуратури України, у тому числі Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, є прокурором.

У разі установлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора з підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків.

ОСОБА_6 є начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України підпорядкований заступнику Генерального прокурора згідно з розподілом обов'язків.

Досліджуючи питання щодо наявності/відсутності вчинення позивачем як начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов'язків, суд зважає на таке.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів дійшла висновку, що позивач, працюючи на посаді прокурора - начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, на якого додаткового покладено обов'язки керівника органу досудового розслідування, допустив невиконання службових обов'язків, оскільки діючи умисно, неправомірно, всупереч вимогам частини п'ятої статті 36, частини третьої статті 39, статті 312 та частини четвертої статті 313 Кримінального процесуального кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» та підпунктів 8, 13 пункту 5.1 та пункту 6.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, категорично відмовився виконувати постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у трьох кримінальних провадженнях № 12013160110000734, № 42014000000000310 та № 42013250000000023, а також письмові вказівки заступника Генерального прокурора ОСОБА_12, надані на підставі статті 8 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 2 частини другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України, щодо надання матеріалів цих проваджень структурним підрозділам Генеральної прокуратури України, яким доручено подальше здійснення досудового розслідування.

Відповідно до статі 38 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство, а саме: слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань; органів Державної кримінально-виконавчої служби України; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

У статті 39 Кримінального процесуального кодексу України визначені повноваження керівника органу досудового розслідування.

Аналіз повноважень начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, передбачених у Положенні про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, затвердженому наказом Генеральної прокуратури України від 03.02.2017 № 37, свідчить, що прокурор - начальник цього Департаменту не має повноважень керівника органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях, визначених у статті 39 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснює загальне керівництво діяльністю Департаменту, організовує, спрямовує і контролює роботу підпорядкованих управлінь та відділів з урахуванням плану роботи Генеральної прокуратури України, рішень нарад та організаційно-розпорядчих документів, визначає основні напрями діяльності, характер роботи структурних підрозділів Департаменту відповідно до завдань і функцій, координує діяльність структурних підрозділів Депаратменту, забезпечує взаємодію з іншими структурними підрозділами Генеральної прокуратури України, регіональними прокуратурами, організовує в межах компетенції Департаменту виконання організаційно-розпорядчих документів, завдань і службових доручень керівництва Генеральної прокуратури України, доручає начальнику управління спеціальних розслідувань організацію досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях.

Аналіз зазначених повноважень свідчить, що вони зводяться до прав і обов'язків начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України із забезпечення діяльності Департаменту, що входить до структури Генеральної прокуратури України.

Водночас повноваження з вивчення кримінальних проваджень та їх окремих матеріалів, з надання слідчим управління спеціальних розслідувань вказівок щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових дій), інших процесуальних дій можливо лише за наявності умов, передбачених у пункті 5.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Вказівки заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 не є дорученням у розумінні пункту 5.1 зазначеного положення, оскільки в них містяться вимоги про передачу кримінальних проваджень.

Зі змісту пункту 5.3 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України убачається, що функції керівника органу досудового розслідування та інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, покладені на начальника управління спеціальних розслідувань.

Системний аналіз положень статей 38 39 Кримінального процесуального кодексу України, сукупних повноважень начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та начальника управління спеціальних розслідувань, закріплених у Положенні про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України дає підстави для висновку, що начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України має адміністративні, організаційні та представницькі повноваження і не має процесуальних повноважень керівника органу досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях, оскільки не здійснює функції керівника органу досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях та інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що позивач - начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України вчинив дисциплінарний проступок, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав невиконання або неналежного виконання службових обов'язків.

Посилання відповідача у спірному рішенні на невиконання позивачем службових обов'язків, передбачених у частині четвертій статті 17 Закону України «Про прокуратуру», суд знаходить безпідставними.

Статтею 17 Закону України «Про прокуратуру» визначено підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок.

Аналіз положень цієї статті свідчить, що прокурори підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними. Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень. І тільки накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, про які йдеться у частині четвертій статті 17, є обов'язковими до виконання відповідним прокурором.

Установлені судом обставини свідчать, що вказівки заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 прокурору - начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 не є наказами (вказівками) адміністративного характеру, що прямо стосуються реалізації прокурором ОСОБА_6 функцій прокуратури у межах наданих для його посади повноважень поза межами Кримінального процесуального кодексу України.

Установлені судом обставини свідчать про відсутність підстав вважати, що начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6, який має адміністративні, організаційні та представницькі повноваження і не має процесуальних повноважень керівника органу досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях, не виконав своїх службових обов'язків у межах спірних правовідносин.

Порядок розгляду і виконання документів в органах прокуратури встановлюється Регламентом прокуратури та Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генеральної прокуратури України від 24.02.2016 № 103.

Керівниками прокуратур, структурних підрозділів документи розглядаються не пізніше наступного робочого дня з часу реєстрації, а термінові - негайно. За результатами розгляду вчиняється резолюція, в якій визначаються виконавці, порядок виконання, у разі потреби - строк виконання, після чого вказується дата і проставляється особистий підпис. Відповідальність за виконання документа по суті та у встановлений строк покладається на працівників, зазначених у резолюції, та безпосередніх виконавців (пункти 5.2, 5.11 зазначеної Інструкції).

Так, начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 у межах своїх адміністративних і організаційних повноважень шляхом резолюції на листі заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 21.07.2017 про направлення до відома та організації виконання постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу в межах одного органу у кримінальному провадженні № 42013250000000023 надав цей лист для виконання начальнику відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 і заступнику начальника Департаменту спеціальних розслідувань - начальнику управління спеціальних розслідувань ОСОБА_17 до відома та опрацювання за відсутності незаконності та ознак злочину, визначивши строк опрацювання із пропозиціями.

Указані дії свідчать про виконання позивачем покладених на нього як керівника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України повноважень щодо забезпечення виконання службових доручень заступника керівника Генеральної прокуратури України.

Посилання відповідача, в обґрунтування свого висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, на порушення позивачем ієрархічних методів організації прокуратури, що за його висновком становить загрозу для функціонування органів прокуратури як єдиної системи, суперечить положенням Закону України «Про прокуратуру».

За змістом частини п'ятої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; 3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; 4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; 5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

Таким чином, суть принципу єдності полягає в тому, що кожен орган прокуратури, її посадові особи діють в межах своєї компетенції, виступаючи як представники єдиної системи органів прокуратури.

Посилання відповідача в обґрунтування свого аргументу про порушення позивачем ієрархічних методів організації прокуратури на положення підпункту 36а) Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 06.10.2000, є безпідставним.

Цими положеннями Комітет Міністрів Ради Європи надає рекомендації державам-членам, які полягають у тому, що держава для сприяння справедливій, узгодженій та ефективній діяльності прокурорів повинна намагатися приділяти належну увагу ієрархічним методам організації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач необґрунтовано вказав на наявність обставин про невиконання чи неналежне виконання начальником Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 службових обов'язків, а відповідно, для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач у позові просить визнати рішення відповідача від 11.10.2017 № 198дп-17 про накладення на нього дисциплінарного стягнення незаконним та скасувати його.

Водночас суд, зважаючи на положення: частини четвертої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених у частині другій цієї статті, може: 1) визнати акт, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, протиправними; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу; положення частини другої статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у разі задоволення позову суд може: 1) визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт чи окремі його положення; 2) визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт або окремі його положення, вважає за правильне задовольнити зазначені позивачем позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 198дп-17.

Керуючись статтями 2 72-78 241-246 250 255 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 198дп-17 про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Дата складання повного рішення суду 12.03.2018.

Судді