0
1
1842
Фабула судового акту: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, особу було зупинено на блокпосту, при перевезенні вантажівкою (фурою) вантажу. При перевірці водійського посвідчення виявилось, що він не мав відповідної категорії на право керування транспортним засобом «СЕ». Правопорушення було вчинено повторно протягом року. Отже було складено протокол про адміністративне правопорушення, де вказано, що такими діями волонтер порушив п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Суд першої інстанції притягнув його до адміністративної відповідальності, бо визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортних засобів строком на п`ять років, без вилучення транспортного засобу. Також було стягнуто судовий збір 536,80 грн.
Не погоджуючись із цими висновками суду, перевізник гуманітарної допомоги подав апеляційну скаргу, де пояснив, що він не був за кермом (лише був експедитором), що на блокпостах взагалі не уповноважені перевіряти посвідчення водія (можна вимагати лише документи що встановлюють особу і свідоцтво на ТЗ), що про причини зупинки йому не було повідомлено, на судове засідання не запрошено, і що взагалі - він волонтер, і перевозив гумдопомогу до Первомайську.
Отже, у цій справі:
Одеський апеляційний суд, прислухавшись до доводів волонтера закрив справу за відсутністю складу апеляційного правопорушення. Щодо вказаних доводів апеляційної скарги колегія зазначила наступне:
Щодо неправомірності вимагати посвідчення водія на блокпосту:
Пункт 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Невиконання пункту 2.1 а ПДР України (повторно протягом року) має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієїстатті,в даномувипадку за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Так, під час зупинки транспортного засобу уповноваженими особами на блокпосту, не передбачено пред`явлення інших документів окрім документів, що посвідчують особу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Закону України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону. Закон України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону, відповідної Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29 грудня 2021 року за №1455, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Пунктом 20 Порядку передбачено такі заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах:
Апеляційним судом також був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних відеокамер поліцейських, з якого встановлено, що транспортний засіб (фура волонтера) був зупинений працівниками поліції на блокпосту, далі поліцейські попросили пред`явити посвідчення водія, без повідомлення про причину зупинки транспортного засобу, на що волонтер надав документи, що посвідчують його особу та зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства, під час зупинки транспортного засобу на блокпосту, він не зобов`язаний надавати жодні документи окрім документів, що посвідчують особу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
На підставі вищевикладених обставин та вимог чинного законодавства, апеляційний суд погодився, що працівники поліції під час зупинки транспортного засобу на блокпосту, не мали законних підстав вимагати в нього пред`явити посвідчення водія.
Щодо відсутності доказів, що транспортний засіб рухався: Вірними також є доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування волонтером транспортним засобом. Матеріали справи не містили доказів керування транспортним засобом волонтером, він вказує, що був експедитором в цій поїздці. Знаходження особи в транспортному засобі, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не може бути доказом на підтвердження факту керування транспортним засобом.
При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Апеляційним судом був досліджений відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, якими дійсно не зафіксований факт керування волонтером транспортним засобом.
Щодо сповіщення про розгляд справи про адміністративне правопорушення:
Незважаючи на відсутність доказів, які свідчили би про належне сповіщення особи про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, чим порушив його права в судовому процесі, передбачені ст. 268 КУпАП, і позбавив його можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, висловити свою думку.
Щодо того, що особа перевозив гуманітарну допомогу під час дії воєнного стану:
Апеляційний суд прийняв до уваги та визнав таким, що має важливе значення для вирішення справи, те що фігурант цієї справи був волонтером та діяв у вимушеній ситуації, а саме з напарником перевозили гуманітарну допомогу з с. Муроване Львівської області до м. Миколаїв, через м. Первомайськ, а отже діяв в стані крайньої необхідності, здійснюючи доставку гуманітарної допомоги під час воєнного стану.
На підтвердження зазначеного, надано копію товарно-транспортної накладної на перевезення гуманітарного вантажу від 08 березня 2023 року, відомості про вантаж, щодо дійсно виконуваного гуманітарного рейсу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Статтею 17 КУпАП визначено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Номер провадження: 33/813/1247/23
Номер справи місцевого суду: 496/2220/23
Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД №426500, ОСОБА_1 10 березня 2023 року о 23.20 год, на 452 км автодороги М-05 Київ-Одеса Одеського району Одеської області, керував транспортним засобом MAN TGX 18.480 р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE SD р.н. НОМЕР_2 , при цьому не мав відповідної категорії на право керування транспортним засобом «СЕ». Правопорушення вчинено повторно протягом року. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортних засобів строком на п`ять років, без вилучення транспортного засобу. Також стягнуто судовий збір 536,80 грн (а.с. 24-25).
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2023 року є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
18 липня 2023 року ОСОБА_1 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився, про розгляд справи сповіщався належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на вищевикладене, із урахуванням того, що в судовому засіданні апеляційного суду, призначеного на 17 липня 2023 року ОСОБА_1 був присутній, підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, та надавав пояснення, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати належними, допустимими та такими, що беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Пункт 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Невиконання пункту 2.1 а ПДР України (повторно протягом року) має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієїстатті,в даномувипадку за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, у апеляційній скарзі та в судовому засіданні ОСОБА_1 стверджує, що під час зупинки транспортного засобу уповноваженими особами на блокпосту, не передбачено пред`явлення інших документів окрім документів, що посвідчують особу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Закону України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.
Відповідної вищезазначеноїстатті:поліцейський можезупиняти транспортнізасоби уразі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2)якщо єочевидні ознаки,що свідчатьпро технічнунесправність транспортногозасобу; 3)якщо єінформація,що свідчитьпро причетністьводія абопасажирів транспортногозасобу довчинення дорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення,або якщоє інформація,що свідчитьпро те,що транспортнийзасіб чивантаж можутьбути об`єктомчи знаряддямучинення дорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення; 4)якщо транспортнийзасіб перебуваєв розшуку; 5)якщо необхідноздійснити опитуванняводія чипасажирів прообставини вчиненнядорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення,свідками якоговони єабо моглибути; 6)якщо необхіднозалучити водіятранспортного засобудо наданнядопомоги іншимучасникам дорожньогоруху абополіцейським абояк свідкапід часоформлення протоколівпро адміністративніправопорушення чиматеріалів дорожньо-транспортнихпригод; 7)якщо уповноваженийорган державноївлади прийняврішення прообмеження чизаборону руху; 8)якщо спосібзакріплення вантажуна транспортномузасобі створюєнебезпеку дляінших учасниківдорожнього руху; 9)порушення порядкувизначення івикористання натранспортному засобіспеціальних світловихабо звуковихсигнальних пристроїв; 10)якщо зупинкатранспортного засобу,який зареєстрованийв іншійкраїні,здійснюється зметою виявленняйого передачіу володіння,користування аборозпорядження особам,які неввозили такийтранспортний засібна митнутериторію Україниабо непоміщували вмитний режимтранзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Закону України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону, відповідної
Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Крім того, згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29 грудня 2021 року за №1455, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Пунктом 20 Порядку передбачено такі заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах:
-перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи;
-перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо);
-проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар);
-затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів;
-тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних відеокамер поліцейських, з якого встановлено, та саме, що стверджує ОСОБА_1 , що транспортний засіб MAN TGX 18.480 р.н. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції на блокпосту, далі поліцейські попросили пред`явити посвідчення водія, без повідомлення про причину зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_2 надав документи, що посвідчують його особу та зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства, під час зупинки транспортного засобу на блокпосту, він не зобов`язаний надавати жодні документи окрім документів, що посвідчують особу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
На підставі вищевикладених обставин та вимог чинного законодавства, апеляційний суд також погоджується із посиланням в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції під час зупинки транспортного засобу MAN TGX 18.480 р.н. НОМЕР_1 , на блокпосту, не мали законних підстав вимагати в ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія.
Вірними також є доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом MAN TGX 18.480 р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SD р.н. НОМЕР_2 .
Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає також в тому, що у порушника відсутнє при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та він обов`язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, знаходження особи в транспортному засобі, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не може бути доказом на підтвердження факту керування транспортним засобом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять доказів його керування транспортним засобом, також вказує, що він був експедитором в цій поїздці.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД №426500, ОСОБА_1 10 березня 2023 року о 23.20 год, на 452 км автодороги М-05 Київ-Одеса Одеського району Одеської області, керував транспортним засобом MAN TGX 18.480 р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE SD р.н. НОМЕР_2 , при цьому не мав відповідної категорії на право керування транспортним засобом «СЕ». Правопорушення вчинено повторно протягом року.
При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Апеляційним судом був досліджений відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, якими дійсно не зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом MAN TGX 18.480 р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SD р.н. НОМЕР_2
Таким чином, наявними в матеріалах справи відеозаписом, який є об`єктивним доказом у справі дійсно не зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що матеріали справи не містять жодних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є обґрунтованими, оскільки знайшли своє підтвердження в матеріалах справи
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції належним чином не сповістив його про розгляд справи, чим позбавив його права на захист та в повній мірі скористатись правами передбаченими ст. 268 КУпАП, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи у суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Однак, суд першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог КУпАП про адміністративне правопорушення, тому доводи апеляційної скарги відносно того, що справа всупереч вимогам закону була розглянута за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд вважає обґрунтованими.
Матеріалами справи встановлено, що 10 березня 2023 року був складений протокол про адміністративне правопорушення ААД №426500, відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи 10 квітня 2023 року в Біляївському районному суді Одеської області.
08 травня 2023 року ОСОБА_1 на адресу суду направив клопотання про направлення справи за місцем його проживання, а саме: до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, яка мотивована введенням в Україні воєнного стану, загрозою його життю у разі прибуття до Біляївського районного суду Одеської області та значною віддаленістю його проживання.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення справи за місцем його проживання відмовлено.
24 травня 2023 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначене на 24.05.2023 на 10.30 год, на іншу дату з метою ознайомлення із матеріалами справи та підготування письмових пояснень, у зв`язку із значною віддаленістю його проживання та місцем знаходження суду.
29 травня 2023 року Біляївський районний суд Одеської області розглянув зазначену справу, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортних засобів строком на п`ять років, без вилучення транспортного засобу.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи, згідно вимог ст. 268 КУпАП.
При цьому, згідно вимог ст. 277-2 КУпАП суд першої інстанції зобов`язаний був сповістити ОСОБА_1 не пізніш як за три доби до дня розгляду справи у суді, судовою повісткою, в якій зазначити дату і місце розгляду справи.
Незважаючи на відсутність доказів, які свідчили би про належне сповіщення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, чим порушив його права в судовому процесі, передбачені ст. 268 КУпАП, і позбавив його можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, висловити свою думку.
Європейський суд з прав людини в справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 у прийшов до висновку про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, у зв`язку з тим, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 була розглянута судом за його відсутності та без належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо якої відсутні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи з огляду на норми ст. ст. 268 277-2 КУпАП є порушенням процесуального закону та вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини (Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, «Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року, «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року).
Крім того, у справі «Гурепка проти України», заявник стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, та визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жофрр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Таким чином, суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист своїх інтересів та справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 268 277-2 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безумовною підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з порушенням вимог процесуального закону.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги та вважає таким, що має важливе значення для вирішення справи, те що ОСОБА_1 є волонтером та діяв у вимушеній ситуації, а саме з напарником перевозили гуманітарну допомогу з с. Муроване Львівської області до м. Миколаїв, через м. Первомайськ, а отже діяв в стані крайньої необхідності, здійснюючи доставку гуманітарної допомоги під час воєнного стану.
На підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 надав копію товарно-транспортної накладної на перевезення гуманітарного вантажу від 08 березня 2023 року, відомості про вантаж, щодо дійсно виконуваного гуманітарного рейсу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Статтею 17 КУпАП визначено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також,в справі«Пол іОдрі Едвардспроти Об`єднаногоКоролівства» (№46477/99),Європейський судз правлюдини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, апеляційний суд вважає, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. недоведено належними, допустимими та беззаперечними доказами.
При цьому, згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 247 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2023 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
363
Коментарі:
0
Переглядів:
500
Коментарі:
0
Переглядів:
1030
Коментарі:
0
Переглядів:
1103
Коментарі:
0
Переглядів:
1070
Коментарі:
0
Переглядів:
1149
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube
Крайня,необхідність,наявна,коли: -Неможливо,запобігти,несвоєчасності, доставлення:достатньо,важливого,вантажу: -належним,Водієм!