Випадок, коли суд поновлює строк на апеляційне оскарження і після спливу одного року з дня складання повного тексту рішення, керуючись ч. 2, ст. 358 ЦПК України (ВС/КЦС у справі № 333/1020/16-ц від 23 вересня 2020р.)

Фабула судового акту: В принципі все просто. Особа була одним із відповідачів, проте не брала участі у розгляді справи та не була повідомлена належним чином про розгляд справи. Про ухвалене рішення судом першої інстанції дізналася більше ніж через рік і вирішила його оскаржити. В апеляційній скарзі зазначила, що матеріали справи не містять доказів отримання нею повідомлень від суд про дату час та місце розгляду справи, як і не містять доказів про отримання нею копії судового рішення. Звертається до суду із клопотанням застосувати пункт 1, ч. 2, ст. 358 ЦПК України та поновити строк на апеляційне оскарження.

Отже, просто, але не для суду апеляційної інстанції. Виходить, що поновити строк з цієї підстави можливо тільки через суд касаційної інстанції.

Що таке належне повідомлення особи про розгляд справи? Начебто елементарне питання, проте лише на перший погляд.

В даному випадку суд першої інстанції формально повідомив скаржника за відомим йому місцем його реєстрації, хоча не під підпис. Повістка – повідомлення повернулася суду, тобто не була вручена адресату. Цього достатньо для розгляду справи без участі скаржника та ухвалення рішення. Проте за скаржником все одно зберігається право на апеляційне оскарження, точніше на поновлення строків на апеляційне оскарження і після спливу року з дня складання повного тексту рішення.

ВС підкреслив, що і повістка – повідомлення, і копія судового рішення суду першої інстанції надсилалися на адресу, з якої скаржник знявся за декілька років до моменту розгляду справи. Очевидно тілька така адреса була відома позивачу, і він зазначив її у позові. Тому юридично скаржник не був обізнаний про розгляд справи, і як сам зазначає в апеляційній скарзі « тільки дізнався, так відразу вирішив оскаржити».

ВС посилається на ст. 272 ЦПК України, яка передбачає що: "Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси."

Жоден з цих випадків не стосується скаржника. Тобто підтверджуються слова про те, що про існування рішення у справі, як і про існування самої справи скаржник дізнався більше ніж через рік після складання повного тексту рішення судом першої інстанції. Отже, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню згідно пункту 1, ч. 2, ст. 358 ЦПК України

Аналізуйте судовий акт: Клопотання про поновлення процесуального строку можна заявляти і усно. Письмова форма НЕ ОБОВ’ЯЗКОВА (ВС/КГС № 910/6915/19 від 02.12.2019)

Судовий виклик за допомогою SMS є належним ЛИШЕ у разі подання учасником справи заяви про таке інформування (ВС/КЦС № 201/6092/17 від 27.03.2019)

Повернута повістка з причини – «закінчення терміну зберігання» та телефонограма не є належними способами повідомлення позивача про розгляд справи, який в такому випадку відкладається (ВС/КЦС, № 127/2871/16-ц, 20 червня 2018 р.)

Повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду навіть за наявності поважних причин такої неявки (ВС/КЦС № 310/12817/13 від 22.05.2019)

Дивні новації Верховного Суду: Початок строку на оскарження починається с дати розміщення рішення в ЄДРСР? (ВС/КЦС № 761/34973/17 від 04.12.2018)

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 333/1020/16-ц

провадження № 61-10922св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі судді Полякова О. З. у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

29 лютого 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

27 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Хортицької філії та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 316-13-А-07К, згідно з яким ОСОБА_1 було надано у користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 118 700 грн, зі сплатою 13,0% річних, з кінцевим терміном повернення 26 грудня 2014 року.

27 грудня 2007 року між позивачем, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 316-13-А-07112, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку, передбачені кредитним договором № 316-13-А-0 від 27 грудня 2007 року.

27 грудня 2007 року між позивачем, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 316-13-А-07111, згідно з умовами якого ОСОБА_3 зобов`язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку, передбачені кредитним договором № 316-13-А-07К від 27 грудня 2007 року.

Станом на 25 січня 2016 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_4 перед позивачем становила 337 784,36 грн.

Посилаючись на вищевказане, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання кредиту № 316-13-А-07К від 27 грудня 2007 року у сумі 337 784,36 грн, судовий збір у розмірі 5 066,77 грн, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 316-13-А-07К від 27 грудня 2007 року у сумі 337 784,36 грн, судовий збір у розмірі 5 066,77 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14 травня 2018 року заочне рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2016 року скасовано.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 316-13-А-07К від 27 грудня 2007 року в розмірі 337 784,36 грн.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником подана апеляційна скарга після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. При цьому, заявником в апеляційній скарзі не обґрунтовано поважності причин пропуску строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу із Комунарського районного суду міста Запоріжжя та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

12 серпня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 вересня 2020 рокувизначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи. Заявник вказує, що про розгляд зазначеної справи вона не була повідомлена, оскільки жодних повісток для участі у розгляді справи не отримувала, що є підставою для поновлення строку навіть після спливу одного року з дня складення оскаржуваного судового рішення. Вказує, що лише 04 червня 2020 року вона ознайомилася із рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2019 року, а тому не могла звернутися до суду з апеляційною скаргою в установлений строк.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що у лютому 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а. с. 3 - 32).

Заочним рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2016 року позов задоволено (т. 1 а. с. 75 - 77).

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14 травня 2018 року заочне рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2016 року скасовано (т. 1 а. с. 176).

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 316-13-А-07К від 27 грудня 2007 року в розмірі 337 784,36 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено (т. 1 а. с. 230 - 233).

05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду міста Запоріжжя із клопотанням про видачу повного тексту рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2019 року та просила його направити на адресу: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 282).

Листом від 21 травня 2020 року № 333/1020/16-ц/6895/2020 Комунарський районний суд міста Запоріжжя направив ОСОБА_1 копію рішення від 21 січня 2019 року (т. 1 а. с. 283).

17 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2019 року, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання, ОСОБА_1 зазначає, що копію повного тексту оскаржуваного рішення нею було отримано 04 червня 2020 року (т. 2 а. с. 2 - 15).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України при відсутності винятків не може бути поновлений. Проте, при наявності винятків, визначених цією частиною статті 358 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть, якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що заявником подана апеляційна скарга після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. При цьому, заявником в апеляційній скарзі не обґрунтовано поважності причин пропуску строку.

Проте з таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки в апеляційній скарзі заявник зазначала про те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за її відсутності, вона не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі та судових повісток (т. 2 а. с. 5).

Відповідно до статті 127 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.

Згідно із статтею 190 ЦПК України (у чинній редакції) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Згідно зі статтею 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 копію позовної заяви з доданими документами, повідомлення про виклик в судове засідання не отримувала, оскільки вони надсилалися на адресу: АДРЕСА_2 та були повернуті до суду, а за цією адресою ОСОБА_1 знялася з реєстрації 29 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 136).

Копію рішення від 21 січня 2019 року суд першої інстанції за супровідним листом від 31 січня 2019 року направив особі з іншими ініціалами знову ж таки на адресу: АДРЕСА_2 .

Копію рішення суд першої інстанції повторно направив ОСОБА_1 у відповідь на її звернення лише у травні 2020 року (т. 1 а. с. 282, 283), а тому звернувшись 17 червня 2020 року із апеляційною скаргою та зазначаючи, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, заявник мала право на апеляційний перегляд справи.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Отже, ухвала Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року скасувати, справу передати до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко І. М. Фаловська