Вимоги за цивільним позовом треба доводити, а витрати потерпілого на правову допомогу мають граничний розмір компенсації (ВС/КАС у справі № 735/845/17 від 15 серпня 2019 р.)

Фабула судового акту: Вироком суду було визнано винним обвинуваченого за статтями 125 - "умисне легке тілесне ушкодження" та 122 - "умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження" КК України. Водночас частково задоволено цивільний позов двох потерпілих осіб та стягнуто 80 000,00 грн. моральної шкоди, 99 100,00 грн. витрат на правову допомогу, 8330,12 грн. витрат пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження, 815, 82 грн. на медичне обстеження. Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін.

Постановою суду касаційної інстанції вирок скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Цікаво те, що і засуджений, і потерпілий у касаційній скарзі не погоджувалися з призначеними за цивільним позовом сумами до відшкодування: засуджений наполягав на тому, що вони не доведені, а потерпілі на тому, що вони безпідставно зменшені судом.

ВС підкреслив, що при вирішенні питань відшкодування процесуальних витрат, зокрема витрат понесених потерпілим і заявленими ним в цивільному позові, суд повинен діяти у відповідності до глави 8 КПК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої злочином та процесуальні витрати потерпілого, включно витрати на правову допомогу, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Тобто, в даному випадку потерпілим необхідно довести, як вони внаслідок злочину страждали на 80 000,00 грн, і за що заплатили своєму адвокату 99 100,00 грн.

ВС звернув увагу, що судами не враховано обмеженість відшкодування витрат на правову допомогу передбачену ч. 3 ст. 120, ч. 5 ст. 121 КПК України та Порядком оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів і Методикою обчислення розміру винагороди адвокатів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 17 вересня 2014 року.

У цій справі суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не дослідили належним чином аргументованість доказів та доводів цивільного позову та обмежилися формальними фразами без розгорнутого пояснення чому слід задовільнити цивільні позови саме у такому обсязі, а не в іншому: меншому чи більшому. Таким чином, мало місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тому ВС застосував ст. 438 КПК України.

Аналізуйте судовий акт: КПК України передбачені підстави для залишення цивільного позову без розгляду, і з будь-яких інших підстав, зокрема, несплати судового збору, суд не має права залишити позов без розгляду (ВС/ККС № 462/5779/15-к,15.05.19)

За подання цивільного позову потерпілим судовий збір НЕ сплачується, а при задоволенні цивільного позову у кримінальному провадженні судовий збір із засудженого НЕ стягується (ОП ККС у справі № 187/291/17 від 23 січня 2019 р.)

Потерпілий не може оскаржувати судові рішення, пов’язані із виконанням вироків (ВС/ККС № 521/19551/17 від 17.04.2019)

Читайте статтю: Цивільний позов в кримінальному провадженні, що має врахувати сторона захисту

Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 735/845/17

провадження № 51-8746 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Гладкого О.Є.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисників Лєскова В.О., Путраймса І.І., Сергійчука В.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих Бойка Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , його захисника Лєскова В.О., потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270140000143, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 200 годин; за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; 99 100 грн витрат на правову допомогу; 8330,12 грн витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження; 815,82 грн витрат на медичне дослідження.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 10 травня 2016 року близько 19:00, перебуваючи на подвір`ї та у під`їзді будинку АДРЕСА_2 , під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав ударів кулаками та ногами в обличчя, по тулубу та верхніх кінцівках потерпілого ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_1 10 травня 2016 року близько 19:20 у під`їзді будинку АДРЕСА_2 , під час сварки завдав ударів кулаком в голову та обличчя потерпілій ОСОБА_3 , яка намагалася захистити ОСОБА_2 , чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2018 року апеляційні скарги представника потерпілих Бойка Д .О. та прокурора залишено без задоволення, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Лєскова В.О. задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено. На підставі ст. 49 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.

У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Лєсков В.О. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині обвинувачення ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Крім того, ставить питання про зміну судових рішень в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Зазначає, що для проведення експертизи було надано медичну картку та рентгенівські знімки на ім`я ОСОБА_2 , які в матеріалах провадження відсутні, як і відсутні дані про тимчасовий доступ до таких речей. В порядку ст. 290 КПК України ці документи не надавалися на ознайомлення стороні захисту. З огляду на викладене, на думку захисника, висновок комісійної судово-медичної експертизи від 15 березня 2017 року не може бути допустимим доказом. Наголошує, що матеріали кримінального провадження не містять доказів обґрунтованості розміру моральної шкоди, та не містять доказів щодо наявності душевних та фізичних страждань. При цьому вважає, що суди, частково задовольняючи цивільний позов, не врахували матеріальний стан ОСОБА_5 та той факт, що сутичка була обопільна, а сам конфлікт спровоковано потерпілим ОСОБА_2 . Водночас зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, яка є аналогічною касаційній скарзі його захисника, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просять змінити судові рішення.На обґрунтування своїх вимог вказують на те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Наголошують, що судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та його наслідки, наявність обставин, що обтяжують покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку), відсутність пом`якшуючих покарання обставин, зухвалу поведінку ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду, а також позицію самих потерпілих, які наполягали на призначенні суворого покарання. Крім того, потерпілі у скарзі просять повністю задовольнити заявлені цивільні позови.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника Лєскова В.О. потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказуючи про її необґрунтованість, просять таку скаргу залишити без задоволення.

На касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засудженим ОСОБА_1 подано письмові заперечення, у яких він просить залишити касаційну скаргу потерпілих без задоволення.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого, його захисника, потерпілих та просив судові рішення залишити без зміни. Засуджений та його захисники підтримали подані ними касаційні скарги та заперечували щодо задоволення касаційної скарги потерпілих. Потерпілі просили задовольнити подану ними касаційну скаргу, при цьому просили відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого та його захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому слід зазначити, що у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат, суд має чітко дотримуватись вимог Глави 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.

Зокрема, у ст. 120 КПК України закріплені положення щодо витрат на правову допомогу. Витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, регулюються ст. 121 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПКУкраїни вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Тобто, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Цих вимог закону при вирішенні цивільних позовів з уточненнями потерпілих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 місцевим та апеляційним судами не дотримано.

Так, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції частково задовольнив заявлені потерпілими цивільні позови з уточненнями. При цьому суд вирішив питання щодо судових витрат та стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правову допомогу та витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

Під час постановлення такого рішення місцевий суд мав ретельно перевірити доводи цивільних позовів з уточненнями з огляду на граничний розмір компенсації вищевказаних витрат (ч. 3 ст. 120, ч. 5 ст. 121 КПК України), та врахувати положення, закріплені у Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів та Методиці обчислення розміру винагороди адвокатів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 17 вересня 2014 року.

Разом з тим, не врахувавши у повній мірі аргументовані заперечення сторін кримінального провадження в частині обґрунтованості суми відшкодування завданого злочином збитку та розміру процесуальних витрат, місцевий суд у вироку, обмежившись формальними фразами, розгорнуто не вказав чому вважає за необхідне позови щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково, а в частині процесуальних витрат - задовольнити.

Про вказані порушення вимог ст. 370 КПК України учасники судового провадження вказували під час перевірки кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 в порядку апеляційної процедури (на такі доводи було наголошено і в суді касаційної інстанції).

Здійснюючи апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд на допущені порушення судом першої інстанції уваги не звернув та їх не виправив. При цьому всупереч вимогам ст. ст. 370 419 КПКУкраїни апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів апеляційних скарг засудженого, захисника, потерпілих, аналогічних наведеним у касаційних скаргах, не надав вичерпних та переконливих відповідей, не зазначив при постановленні ухвали жодних мотивів, з яких вирок місцевого суду в частині розв`язання цивільного позову та вирішення питання щодо судових витрат визнав вмотивованим, і не навів положень закону, якими він керувався.

Як установлено частиною 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

З урахуванням наведеного, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , його захисника Лєскова В.О., потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Крім того, з огляду на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки всім доводам, наведеним у касаційних скаргах, оскільки оцінку таким доводам має бути надано після усунення зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час нового розгляду судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , його захисника Лєскова В.О., потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук