Ваші докази — не докази: Страсбург установлює стандарт

Принципу презумпції невинуватості, спрямованого на забезпечення справедливого суду і захисту, слід неухильно дотримуватися при здійсненні кримінального переслідування особи. Проте його досить часто порушують. За таких обставин варто зрозуміти, до яких наслідків можуть призвести такі дії судді чи слідчого.

Страсбург установлює стандарт

Цивільний кодекс передбачає гарантії реалізації цього принципу, тобто визначає, що «ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення», та в інших випадках, установлених законом (ч.4 ст.296 ЦК).

Однак порушення вимог цивільного законодавства може лише слугувати підставою для цивільно-правової відповідальності і частково стосуватися процесуальних наслідків, які можуть мати місце відповідно до Кримінального процесуального кодексу.

Читайте статтю: Які ваші докази? Невідкриття матеріалів кримінального провадження протилежній стороні матиме наслідком скасування вироку.

Для початку слід проаналізувати практики Європейського суду з прав людини в аспекті розуміння принципу презумпції невинуватості та його застосування.

Презумпція невинуватості, закріплена в п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є одним із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу. Якщо судове рішення стосовно особи відображає думку, що вона винна, але ця думка сформована до того, як було доведено її вину відповідно до закону, це рішення порушує вимогу п.2 ст.6 конвенції. Таке порушення має місце навіть за умови відсутності формальних заяв щодо вини особи, але коли є підстави говорити, що національний суд уважає людину винною. Така позиція ЄСПЛ закріплена в низці вердиктів, зокрема в рішеннях у справах «Deweer v.Belgium», «Minelli v.Switzerland» і «Allenet de Ribemont v.France».

Пункт 2 ст.6 конвенції забезпечує «право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Крім цього, відповідно до рішення у справі «Аллен проти Об’єднаного Королівства» презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо:

• тягаря доведення;

• правових презумпцій факту і права;

• привілею проти самообвинувачення;

• досудового оприлюднення елементів справи;

• передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.

А в рішенні у справі «Грабчук проти України» наголошувалось, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.

Принцип презумпції невинуватості можуть порушувати не тільки судді або суд, а й інші державні органи влади, включаючи прокуратуру, відзначається в рішенні у справі «Дактарас проти Литви». Особливо часто це трапляється тоді, коли прокурор виконує квазісудову функцію, адже він ухвалює рішення стосовно клопотань заявника про відхилення обвинувачень на етапі досудового розслідування, який перебуває під його повним контролем.

Читайте статтю: Відсутність складу злочину в діях особи і виправдувальні вироки

У згаданому рішенні у справі «Грабчук проти України» ЄСПЛ підкреслив: рішення про закриття кримінальної справи проти заявниці були сформульовані так, що не залишалося сумніву стосовно думки про те, що заявниця скоїла злочин. Зокрема, слідчий використав речення: «…в діях [заявниці] є склад злочину» та «…моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а Володимир-Волинський міський суд Волинської області зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.167 Кримінального кодексу». Провадження у Володимир-Волинському суді, наголосили в Страсбурзі, не було кримінальним за суттю, йому не вистачало окремих ключових елементів, які зазвичай характеризують судове кримінальне провадження. За цих обставин ЄСПЛ уважав, що мотиви, використані слідчим та судом, призвели до порушення принципу презумпції невинуватості.

Таким чином, Суд підкреслює, що порушення цього принципу має місце і тоді, коли є висловлювання з приводу вини особи до встановлення цього факту відповідно до закону.

Разом з тим Суд вказує і на ту обставину, що порушення принципу презумпції невинуватості має місце не тільки на стадії судового розгляду, а й на стадії досудового розслідування.

Національні гарантії

Варто з’ясувати, які процесуальні наслідки може мати порушення принципу презумпції невинуватості за чинним КПК?

Стаття 17 КПК та ст.62 Конституції визначають, що кожна людина є невинуватою, поки її вина не буде доведена обвинувальним вироком, який набув законної сили.

Проте норми КПК установлюють принципи, за якими суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Ці норми спрмяовані на забезпечення об’єктивного та неупере-дженого здійснення правосуддя.

Вказане підтверджується і положенням абз.2 п.5 ч.4 ст.291 КПК, відповідно до якого надання суду інших документів до початку розгляду забороняється. Реа-лізація цих механізмів забезпечується положеннями стст.75—79 КПК.

Так, п.5 ч.1 ст.75 кодексу передбачає, що слідчий суддя, суддя або присяжний не можуть брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви в їх неупередженості.

За наявності підстав, названих у стст.75—79 цього кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціа-ліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.

Разом з тим порушення судом принципу презумпції невинуватості при розгляді справи має цілком конкретні процесуальні наслідки: скасування прий-нятого рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, що закріплено п.2 ч.1 ст.415 КПК.

Читайте статтю: Заочне кримінальне провадження: за чи проти?

Некоректні формулювання

Однак чи має порушення принципу презумпції невинуватості, наприклад на стадії досудового розслідування, інші процесуальні наслідки?

Вище згадувалось рішення у справі «Грабчук проти України», де ЄСПЛ зазначив, що має місце порушення цього принципу і в тому разі, коли слідчий у своєму клопотанні говорить не про підозру у скоєнні злочину, а саме про скоєння злочину.

Найбільш поширеним способом протидії такому порушенню є заявлення відводів слідчому, процесуальному керівнику, слідчому судді.

Проте варто проаналізувати питання: чи впливає порушення принципу презумпції невинуватості на допустимість доказів у кримінальному провадженні?

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Разом з тим презумпція невинуватості є гарантією, визначеною Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

На практиці досить часто виникають випадки, коли при зверненні з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, про проведення обшуку, накладення арешту слідчі або прокурори не говорять, що особу підозрюють у скоєнні злочину, що забезпечувало б дотримання принципу презумпції невинуватості, а навпаки, зазначають: «вчинив злочин…», «вина підтверджується…», «своїми злочинними діями…». Таким чином порушуються ст.17 КПК і ст.62 Конституції.

Згадайте новину: Обшук з адвокатом: ГПУ заборонила слідчим відмовляти адвокатам у праві бути присутніми при обшуках

Задовольняючи такі клопотання, слідчий суддя послуговується тією інформацією, що надає слідчий і, як наслідок, погоджується з нею та досить часто дублює формулювання. Отже, слідчі судді у згаданих випадках «автоматично» порушують принцип презумпції невинуватості.

Тому отримання доказів у кримінальному провадженні на підставі процесуальних рішень, які порушують цей принцип, може бути підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що недотримання принципу презумпції невинуватості у відповідних рішеннях може мати два процесуальні наслідки: порушення права на справедливий суд, що тягне за собою скасування рішення, та визнан-ня доказів у справі недопустимими.

Автор статті: Денис Пономаренко

Джерело: Закон і Бізнес