Умовно-категоричні висновки експертів у процесі доказування

Побачила на днях популістичну заяву однієї поважної державної експертної установи, що за її стандартами експерт має надавати однозначний (категоричний) висновок на поставлені питання. Відтак умовно-категоричні та ймовірнісні висновки судових експертів стандартам цієї установи не відповідають та засуджуються.

Як будь-яка популістична заява, це твердження має красиву форму, але практично позбавлене змісту. Це як стверджувати, що стандартам лікарні відповідає використання лише пігулок, а шприци та крапельниці є неприйнятними.

Не буду торкатися сфери застосування ймовірнісних висновків, оскільки економічній експертизі, яку я представляю, вони не притаманні. Експерти-трасологи або експерти-почеркознавці могли б переконливо пояснити доказове значення ймовірнісних висновків. Оскільки у їхніх видах досліджень оцінюється ступінь схожості або відмінності об’єктів, категоричність висновку без урахування ймовірнісного характеру співпадіння ознак у багатьох випадках була б логічно хибною.

Натомість пропоную розібратися, навіщо існують умовно-категоричні висновки у судово-економічних експертизах і чому їх застосування зумовлене логікою процесу доказування, а не недосконалістю методики чи неповнотою проведеного дослідження.

Читайте статью:  Государственная монополия на судебную экспертизу в уголовном производстве: «подарок» адвокатам от законодателей

Природа умовно-категоричного висновку

Умовно-категоричним називають висновок експерта, який є дійсним лише за певної умови, визначеної судом чи стороною. Експерт, вирішуючи поставлене перед ним завдання, не перевіряє істинність цієї умови, а лише здійснює аналіз або розрахунок у межах її прийняття. Наприклад, у справах про фіктивне підприємництво експертизи часто проводяться з урахуванням умови, що господарські операції, відображені в документах, фактично не відбувалися.

Умовно-категоричні висновки не є ймовірнісними. Ймовірнісні висновки надаються тоді, коли результати дослідження не дають підстав для однозначного твердження, але дозволяють оцінити ступінь вірогідності встановлених фактів. Експерт тоді зазначає рівень ймовірності певного факту чи показника, використовуючи формулювання на кшталт «з високим ступенем ймовірності...», «за наявними ознаками переважає ймовірність...», «найймовірнішим є...». Це означає, що висновок базується на об’єктивних даних, але допускає альтернативні пояснення, які не дають можливості висловити його категорично.

Умовно-категоричні висновки мають іншу логіку. Вони формулюються як категоричні твердження, проте їхня чинність обмежена певною умовою: «за умови, що поставка товарів не відбулася», «з урахуванням відомостей про невиконання робіт за договором». Експерт дає чітку відповідь, але прямо вказує на залежність результату від факторів, які виходять за межі його дослідження – наприклад, перевірки фактичних обставин виконання договору. Тобто експерт досліджує логічний наслідок визначеної поставленим питанням умови: якщо умова істинна – тоді висновок такий-то. Саме в цьому полягає сутність умовно-категоричного висновку.

Читайте статтю: Судовий експерт та фахівець: у чому різниця процесуального статусу залученого спеціаліста?

Методичне підґрунтя застосування

Найпоширенішими в економічних експертизах є умовно-категоричні висновки, що враховують результати інших видів експертиз або дані, встановлені слідством з інших ніж документи джерел доказів. Чинні методики та науково-методичні рекомендації з проведення судово-економічних експертиз наводять приклади конкретних випадків, у яких застосування умовно-категоричних висновків є доцільним і методично обґрунтованим.

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, пропонують, зокрема, такі орієнтовні питання, вирішення яких передбачає надання умовно-категоричних висновків:

• «Чи підтверджується документально розмір безпідставно виплаченої та списаної по касі підприємства заробітної плати з урахуванням даних, наданих органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та висновків почеркознавчої експертизи про те, що підписи в платіжних документах про одержання заробітної плати (номер відомості, період) учинені не особами, які в них зазначені?»;
• «Чи підтверджуються документально висновки перевірки у частині, що стосується завищення обсягу і вартості виконаних робіт, з урахуванням висновків інших видів експертиз»?

У «Методиці проведення судово-економічної експертизи із врахуванням інших видів експертиз» (Львівський НДІСЕ, реєстр. № 11.0.61) зазначено, що «експерт економіст не оцінює висновки інших видів досліджень, сприймає їх у якості вихідних даних та його висновок є дійсним за умови дійсності висновку інших видів досліджень».

У «Методиці з питань підтвердження розміру матеріальної шкоди (збитків)» (Київський НДІСЕ, реєстр. № 11.0.57) наведено наступні приклади умовних питань:

• «Чи підтверджується документально матеріальна шкода (збиток) нанесений підприємству «ААА» у розмірі … грн. з урахуванням того, що слідством встановлено не здійснення господарських операцій з постачання товару, а лише їх документування»;
• «Встановити суму матеріального збитку від перевиплати заробітної плати робітникам підприємства «ААА» за умови, що роботи зазначені у нарядах № 1, №2, № 3 фактично не виконувались».

У «Методиці дослідження нестач та лишків з використанням «неофіційної» бухгалтерської документації» (Дніпропетровський НДІСЕ, реєстр. № 11.1.63) вказано: «експерт – економіст не має права надавати категоричний висновок на підставі дослідження чорнових записів та «неофіційної» бухгалтерської документації. Тому висновок експерта може носити лише умовний характер».

Читайте статтю: Криміналістичні експертизи приватними експертами: міфи vs реальність 2024-2025

Логіка процесу доказування

Потреба в умовно-категоричних висновках випливає безпосередньо з логіки та розподілу функцій у процесі доказування. На стадії досудового розслідування або судового розгляду слідчий, прокурор, захисник або суд формують певну версію подій – можливу модель розвитку обставин справи. Ця версія базується на сукупності доказів – документів, показань свідків, листування, відео- та аудіозаписів, цифрових і матеріальних слідів.

Очевидно, що не всі обставини, на яких побудована певна версія подій, можуть бути досліджені методами економічної експертизи. Так, слідство або сторона захисту може встановити за показами свідків обставини, що не відображені в документах, – наприклад, що певна угода мала місце, або що товари фактично були поставлені не у повному обсязі, або що кошти фактично були сплачені поза банківськими рахунками. Хоча ці обставини і підтверджуються показами свідків, їх достовірність є предметом перевірки суду, а не експерта.

Економічна експертиза у такій ситуації не може і не повинна перевіряти істинність подібних тверджень. Завдання експерта полягає в іншому – установити наслідки прийняття певної умови, тобто визначити, яким буде фінансовий результат, розмір збитків, прибутків або податкових зобов’язань за умови, що зазначені події справді відбулися.

Відтак, формулювання умовно-категоричного висновку не є проявом невпевненості або помилки експерта. Це – спосіб залишити аналіз у межах власної компетенції та не переходити до оцінки фактичних обставин, що підлягають встановленню судом. Експерт не підмінює собою суд, а лише надає науково обґрунтовану відповідь у межах сценарію подій, запропонованого для аналізу.

Відповідність європейським підходам

З процесуальної точки зору умовно-категорична форма висновку є одним із механізмів реалізації принципів змагальності та об’єктивності доказування. Кожна сторона процесу має право сформулювати свою версію подій і звернутися до експерта із завданням перевірити наслідки її прийняття.

Такий підхід цілком відповідає європейській практиці, де визнано, що експерт діє в межах conditioning information – умовної (контекстної) інформації, визначеної судом чи стороною.
У Керівництві ENFSI Guideline for Evaluative Reporting in Forensic Science (2015) зазначається, що «умовна (обумовлююча) інформація – це відомості у справі, які визначають рамки експертного дослідження: допомагають сформулювати ключові питання, обрати відповідні гіпотези та здійснити попередню оцінку. Вона має попередній характер, а тому експерт повинен бути готовим переглянути свої висновки у разі її зміни… У висновку має бути чітко зазначено, які саме вихідні дані були прийняті експертом на момент проведення дослідження».

Експертна думка не претендує на абсолютність – вона чинна лише за тих умов, у яких сформульована. Якщо суд визнає ці умови істинними, висновок має доказове значення; якщо ні – він втрачає актуальність.

Відтак, умовно-категоричні висновки – не ознака невизначеності чи слабкості експертного судження, а прояв професійної доброчесності та дотримання меж компетенції. Визнання чинності висновку лише за певних умов не є відступом від принципу об’єктивності, а навпаки – його втіленням: експерт не оцінює докази, а демонструє логічні наслідки їх можливого прийняття. Експерт не має і не може знати всіх фактів справи, але зобов’язаний надати суду науково обґрунтовану відповідь у межах визначених замовником експертизи умов.

Водночас безапеляційна вимога категоричності висновків експертів є небезпечною для правосуддя. Вона потенційно змушує експерта або ігнорувати неперевірені, але суттєві для справи обставини (наприклад, показання свідків), штучно звужуючи результати дослідження, або перебирати на себе функцію суду та самостійно надавати оцінку питанням факту, що вочевидь є грубим порушенням процесуального закону.

Автор статті: Ірина ПЕДЬ