Україна: долю війни вирішує залізниця?

Вони ще їздять - потяги "Укрзалізниці". Українська транспортна компанія минулого тижня коротко повідомила, що близько 20 потягів запізнюються до 12 годин. При цьому упродовж минулих тижнів російська армія суттєво посилила удари по українській залізничній інфраструктурі. Так, 4 травня було сильно пошкоджено залізничний міст через Дніпро. У ніч перед тим на заході й півдні країни обстріляли кілька залізничних станцій. Від бомбардування у квітні вокзалу у Краматорську загинули щонайменше 50 людей. Цілями російських ракет стають передусім вокзали у провінційних містечках, залізничні мости та електричні підстанції.

Мережа залізничних доріг: важливо, щоб вижити

Зміна тактики росіян має вагому причину. У перші два місяці війни "Укрзалізниця" перетворилась на найважливішу логістичну компанію країни. Загальна довжина її доріг сягає 22 тисяч кілометрів. Із 230 тисячами співробітників "Укрзалізниця" й до війни була найбільшим роботодавцем країни. Десять років тому, перед Чемпіонатом Європи з футболу у 2012 році в покращення стану колій та парку вагонів вклали близько 700 мільйонів євро - тож українська залізниця сьогодні має відносно сучасний вигляд.

Хоча у країні існує велика мережа магістральних шляхів, однак лише частина з них і переважно поблизу великих міст є багатополосними. Багато ж автошляхів знаходяться у дуже поганому стані і є радше непридатними для перевезення важких вантажів.

Тож символом українського спротиву стала саме залізниця. Нею доставляється зброя та гуманітарні вантажі у східну частину країни. Вона евакуює мільйони людей, які рятуються від бойових дій. Останнім часом залізниця здійснює перевезення родин у ті райони, які раніше були окуповані російськими військами. Саме залізницею до Києва доставляли високих гостей, як-от главу Держдепу США Ентоні Блінкена, президентку Єврокомісії Урсулу фор дер Ляєн (von der Leyen) чи німецького опозиційного політика Фрідріха Мерца(Friedrich Merz). Також зросла роль залізниці й щодо транспортування товарів на експорт. Перед війною 50 відсотків експортно-імпортних операцій країна реалізувала через порт Одеси. З часу блокади росіянами морських шляхів Україна збільшила рух пшениці, вугілля, сталі та продуктів хімічної промисловості на Захід саме залізницею.

На диво міцна та гнучка

За ці місяці війни система залізниць проявила себе на диво міцною та такою, що швидку пристосовувалася до обставин. Залізнична мережа дуже розгалужена, і коли бомбардували одні ділянки, доволі швидко вдавалось прокладати інші маршрути. "У деяких випадках відновити пошкоджені ділянки дороги ми могли за лічені години", - заявив на початку тижня Олександр Перцовський, керівник пасажирського напрямку "Укрзалізниці", у розмові з американським мовником NBC.

Структура управління тепер "горизонтальна", додав CNN його керівник Олександр Камишін. Керівники окремих підрозділів можуть ухвалювати рішення на місцях без віз керівництва. Ремонти здійснюються без бюрократії за короткий час. І хоч зруйновані чи пошкоджені мости можна відновити не так швидко, однак "суть у тому, що ми можемо продовжувати експлуатацію системи, незважаючи на посилення атак", пояснив Перцовський.

Утім, завдання ускладнюються щохвилини: залізничникам доводиться планувати маршрути в обхід особливо небезпечних ділянок. Розклад часто доводиться змінювати спонтанно, про це повідомляють через соціальні мережі залізниці. А кількість ракетних обстрілів зростає щодня.

Залізниця під час війни - важлива для обох сторін

Бої за залізницю точилися від самого початку війни. Росія намагалась якомога скоріше взяти під контроль логістичні центри "Укрзалізниці" у великих містах - Харкові й Києві. Це, однак, не вдалося через завзятий опір українців. Водночас українській армії та білоруським залізничникам вдалося зруйнувати залізничні сполучення до Росії та Білорусі - колії, що були важливими для перевезення російських військ та озброєння.

Адже російська армія у питаннях логістики завжди була сильно залежною від залізниці. Росія - величезна територія зі складними ландшафтами - степами, вічною мерзлотою та сезонними трясовинами. Тому постійна армія моторизованих сухопутних військ завжди залежала від залізничної мережі для перевезення військ, продовольства та пального. "Коли залізницю не можна використати, армія вимушена покладатися на дороги", - пише експертка з питань Росії Емілі Ферріс з лондонського Royal United Services Institute (RUSI) у статті для журналу Foreign Policy. Однак, у російських військ, за її словами, немає достатньо запасів продовольства та пального для проведення наземних наступальних операцій та захоплення української території, розташованої далеко від діючих шляхів. "На півночі, - каже Ферріс, - Росії так і не вдалося взяти під контроль жоден із вузлових залізничних пунктів у Чернігові чи навколо Києва, а трясовинні умови призвели до того, що численна військова техніка застрягла".

Нові цілі - нова тактика

Тепер же Росія по-новому визначила свої воєнні цілі та концентрується на захопленні територій на сході та південному сході України. Однак ні у Харкові, ні у південній Україні російська армія не контролює вузлові залізничні пункти повністю, або ж внаслідок бойових дій вони є майже повністю зруйнованими, пише Ферріс. І це вплинуло на те, що Росії до цього часу не вдалося заглибити свої війська в Україну та зайняти більше української території.

Тим не менш це не обіцяє нічого доброго для залізничної мережі на решті території України: через зміни цілей російська армія більше не потребує ці залізничні об'єкти для свого просування. Оскільки росіянам не вдалося захопити українські залізничні шляхи, вони тепер прагнуть їх зруйнувати - бодай частково, щоб, перш за все, зупинити поставки Заходом зброї на фронт. Тому те, як довго Україна зможе підтримувати свою залізничну інфраструктуру, ймовірно, стане вирішальним фактором для результату цієї війни.

Автор новини: Томас Лачан

Джерело: DW