ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М. П., Прокопчука Ю. В., Романюка Я. М.,-

Розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1\2 частину спільного сумісного майна, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування, за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 7 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року, а також ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року,

встановила:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 7 липня 2009 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1\2 частину спільного сумісного майна, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 7 липня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1\2 частину спільного сумісного майна, визнання договору дарування недійсним та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано 81/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 81/100 частину будинку АДРЕСА_1. Визнано недійсним в 1\2 частині договір дарування частини будинку від 19 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В решті рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення Богунського районного суду м. Житомира від 7 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року, а ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішещ апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.

--

Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційні скарги ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення

апеляційного суду Житомирської області від 1 вересня 2009 року залишити

без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Пшонка М. П. Прокопчук Ю. В. Романюк Я. М.