УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11305/18

Провадження № 12-89 гс 20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №910/11305/18

за касаційною скаргою Радомишльської районної спілки споживчих товариств

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Гаврилюк О. М., Сулім В. В. )

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 (суддя Ващенко Т. М. ),

за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств

до Державного підприємства "СЕТАМ", Сом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Фрай",

про визнання недійсними електронних торгів,

ВСТАНОВИЛА:

Радомишльська районна спілка споживчих товариств (далі - Спілка споживчих товариств) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") та Солом'янского районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ДВС), треті особи на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Фрай" (далі - ТОВ "ТЦ Фрай") про визнання недійсними електронних торгів, проведених
08.08.2018 ДП "СЕТАМ", щодо продажу приміщення універмагу загальною площею 6 128,70 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул.

Велика Житомирська, 1/2 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/11305/18 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного речового права і має законний інтерес у визнанні недійсними електронних торгів, проте заявлена позивачем вимога хоч і відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав, проте не призводить до поновлення порушеного права позивача, який вважає себе власником спірного нерухомого майна. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, не виключає подальші протиправні дії стосовно цього майна та не виключає необхідність подальших звернень до суду для захисту цього права.

Спілка споживчих товариств звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/11305/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спілки споживчих товариств та призначено її до розгляду у судовому засіданні суду касаційної інстанції, визначено строк учасникам справи для подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 справу разом із вказаною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.

Мотивуючи ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що без оскарження результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу такий спосіб захисту порушеного права як витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, як про це визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, буде неефективним та таким, що не призведе до відновлення порушеного права.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вказала, що право володіння нерухомим майном добросовісним набувачем може бути підтверджене після прийняття судом рішення про його витребування, зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Якщо позивачу буде відмовлено у позові про визнання недійсними електронних торгів через неефективність такого способу, позивач буде позбавлений ефективної можливості визначити винну особу, за наслідками діянь якої позивачу було завдано збитків, та фактично буде позбавлений права на їх відшкодування або ж це значно утруднить захист права на таке відшкодування.

Також зазначено, що у випадку задоволення позову і витребування майна у добросовісного набувача, та у разі визначення неефективним такого способу захисту права як визнання недійсними електронних торгів, добросовісний набувач також буде позбавлений ефективної можливості визначити винну особу, а відтак буде позбавлений права на відшкодування збитків такою особою або ж це значно утруднить захист права на таке відшкодування.

Проаналізувавши зміст ухвалених у справі судових рішень, доводи касаційної скарги та визначені колегією суддів Касаційного господарського суду підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає таке.

Предметом спору у справі №910/3907/18 є вимоги позивача до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство) про визнання недійсними проведених ДП "СЕТАМ" електронних торгів з продажу зерна кукурудзи, власником якого був позивач, а також визнання недійсним укладеного між Агентством та переможцем торгів договору купівлі-продажу зерна.

Підставами заявленого у справі №910/3907/18 позову є порушення Агентством визначених Законом України від 10.11.2015 №772-VIII "Про ~organization19~ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - ~law13~) повноважень, що полягає в організації та проведенні електронних торгів з продажу належного позивачу зерна кукурудзи за відсутності правових підстав для цього. А саме, йдеться про те, що передача майна позивача в управління Агентству була здійснена виключно з метою його збереження, а тому у відповідача не було правомочностей в силу приписів ~law14~ та Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
27.09.2017 №719 для здійснення відчуження на оспорюваних позивачем торгах.

Переглядаючи судові рішення, ухвалені у справі №910/3907/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

У випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України (пункт 53 постанови). Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ (пункт 54 постанови).

У пунктах 57-58 постанови зазначено, що якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов'язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.

В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (частина 3 статті 386 ЦК України).

Переглядаючи судові рішення у справі №910/3907/18 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що права позивача як власника спірних активів обмежено застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу в спосіб, встановлений законом (пункт 60 постанови).

Отже, у справі №910/3907/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна не підлягають задоволенню, оскільки жодна з них не призведе до поновлення майнових прав позивача, а отже, позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав (пункт 50 постанови).

Предметом спору у справі №910/11305/18 є вимоги Спілки споживчих товариствпро визнання недійсними електронних торгів, проведених 08.08.2018 ДП "СЕТАМ", щодо продажу приміщення універмагу загальною площею 6 128,70 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, Ѕ (далі - Універмаг).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач покликався на таке.

Спілка споживчих товариств є первісним власником Універмагу, який вона успішно експлуатувала впродовж 20 років до 2008 року, коли зазнала спланованого рейдерського нападу, наслідком чого стала тимчасова втрата позивачем права власності на нерухоме майно.

Спір про право власності на приміщення Універмагу між Спілкою споживчих товариств та СТ "Жиско ", ТОВ ЮК "Пірорітас", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривав більше восьми років в межах судової справи №8/84-НМ та був остаточно вирішений у липні 2018 року, в результаті чого підтверджено, що єдиним власником Універмагу є позивач.

Під час розгляду справи №8/84-НМ щодо вирішення питання про право власності на Універмаг діяли заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони будь-яким особам вчиняти дії з приміщенням Універмагу.

Незважаючи на вжиті судами заходи забезпечення щодо спірного нерухомого майна,
08.08.2018 було проведено електронні торги з продажу Універмагу та здійснено державну реєстрацію виникнення права власності за переможцем торгів.

Досліджуючи обставини продажу Універмагу на електронних торгах, суди встановили, що постановою державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 17.05.2018 було відкрито виконавче провадження ВП №56422016 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12230/17, виданого 22.01.2018 Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором у сумі 4 922 626,30 грн.

Постановою державного виконавця від 17.05.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, а постановою начальника Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби від 31.05.2018 - накладено арешт на спірне приміщення Універмагу.

04 липня 2018 року державним виконавцем направлено ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна (Універмагу) у виконавчому провадженні №56422016.

08 липня 2018 року відбулися спірні електронні торги з продажу Універмагу, результати яких оформлені протоколом №350419. Переможцем торгів визнано ТОВ "ТЦ Фрай".

Тобто продаж Універмагу, власником якого є позивач, було здійснено в межах процедури примусової реалізації заставленого майна у процесі виконання рішення суду.

Згідно з частиною 4 статті 302 ГПК України суд, який розглядав справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються рішення, ухвалені за аналогічних предметів спору та підстав позову, змісту позовних вимог та схожих фактичних обставин, у яких має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що підстави позову та фактичні обставини справи №910/11305/18, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм права, не є подібними справі №910/3907/18.

У справах №910/11305/18 та №910/3907/18 подібним є лише предмет спору - про визнання недійсними електронних торгів. Проте цієї обставини недостатньо для розгляду справи №910/11305/18 Великою Палатою Верховного Суду. Підстави позовів, встановлені судами обставини вибуття спірного майна з володіння позивачів, особливості проведення спірних електронних торгів та їх наслідки не є подібними.

Відмінним є власне і майно, відчужене на таких електронних торгах. Якщо у справі №910/3907/18 йшлося про продаж зерна кукурудзи, тобто речей, визначених родовими ознаками, то предметом торгів у справі №910/11305/18 є індивідуально визначене нерухоме майно позивача, що впливає на обрання способу захисту порушеного права.

Отже, вирішуючи питання про прийняття справи №910/11305/18 до розгляду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що визначена колегією суддів Касаційного господарського суду правова підстава, передбачена частиною 4 статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Інших підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених приписами статті 302 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 02.12.2020 не навела.

Крім того, передаючи справу на розгляд Великої Палати, в ухвалі від 02.12.2020 не зазначено від висновку про застосування якої саме норми права у постанові від
01.10.2019 у справі №910/3907/18 необхідно відступити.

Згідно з частиною 6 статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

За викладених вище обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття справи №910/11305/18 до розгляду та повертає справу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу №910/11305/18 за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств до Державного підприємства "СЕТАМ" та Сом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Фрай" про визнання недійсними електронних торгів повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Ткач

Судді: Т. О. Анцупова В. С. КнязєвВ. В. Британчук Л. М. ЛобойкоІ. В. Григор'єва К. М.

ПільковМ. І. Гриців О. Б. ПрокопенкоД. А. Гудима В. В. ПророкЖ. М. Єленіна Л. І. Рогач О. С. Золотніков О. М. СитнікЛ. Й. Катеринчук В. М. Сімоненко С. П. Штелик