Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 31.05.2021 року у справі №766/15403/19

Ухвала24 травня 2021 рокум. Київсправа № 766/15403/19провадження № 61-7584ск21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,ВСТАНОВИВ:Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період часу з 01 серпня 2012 року по 01 березня 2019 року у розмірі
21 988грн 66 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року змінено, збільшено розмір стягнутої пені за несплату аліментів з 21 988 грн 66 коп. до 47 009 грн 46 коп.
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати або змінити у відповідній частині.Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.Відповідно до положень статті
2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Відповідно до пунктів
1,
2,
3 частини
6 статті
19 ЦПК України для цілей пунктів
1,
2,
3 частини
6 статті
19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Отже, для цілей
ЦПК України справа № 766/15403/19 є малозначною.Згідно з пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено грубе порушення норм процесуального права, оскільки не досліджені та не взяті до уваги докази у цій справі.Отже, сама по собі незгода заявника із оскарженими судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпунктів а) та в) пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України, інших мотивувань касаційна скарга не містить.
Доводи заявника полягають у незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України.Наведене свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими.Вказані заявником доводи касаційної скарги по суті висновків суду попередньої інстанції не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту
1 частини
2 статті
394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа
"Зубац проти Хорватії" (
Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції.Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт
8 частини
2 статті
129 Конституції України, пункти
8,
9 частини
3 статті
2 ЦПК України).Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду цієї справи.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши при цьому обставини, передбачені пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України, тому підстави для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей
390 та
392 ЦПК України.Керуючись статтями
19,
389,
394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,УХВАЛИВ:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.Ухвала суду касаційноїінстанції оскарженню не підлягає.Судді: О. М. ОсіянО. В. БілоконьН. Ю. Сакара