Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2020 року у справі №599/2296/19

Ухвала

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 599/2296/19

провадження № 61-5360ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй трудової книжки, довідки про роботу в колгоспі ім. Б.

Хмельницького, відомості про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві. Заява мотивована тим, що в цих документах її прізвище помилково записане "ОСОБА_1" замість правильного "ОСОБА_1". Встановлення цього факту необхідно для перерахунку пенсії.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, заяву задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, таких правовстановлюючих документів: трудової книжки від 08 жовтня 1968 року, виданої на ім'я ОСОБА_1; довідки від 12 вересня 2019 року № 381 про роботу в колгоспі ім. Б. Хмельницького за період 01 січня 1994 року по 31 грудня 1995 року, виданої на ім'я ОСОБА_1; відомості про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві від 12 вересня 2019 року № 382, виданої на ім'я ОСОБА_1.

Задовольняючи заяву, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пред'явлені ОСОБА_1 у Зборівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) правовстановлюючі документи, факт належності яких заявник просить встановити, належить саме заявнику ОСОБА_1

19 березня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law16~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law17~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law18~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 19 березня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції ~law19~.

Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі частиною 2 статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі частиною 2 статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак