Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №347/203/17

Ухвала

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 347/203/17

провадження № 61-9959св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня

2017 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року у складі колегії суддів:

Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2014 року ОСОБА_5 отримав в борг у ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 55 980,00 грн, що підтверджується нотаріально посвідченим договором позики. Вказані кошти були надані ОСОБА_5 для здійснення підприємницької діяльності, як відповідач зобов'язався повернути позивачу сплачуючи у рівних частках по 3 110,00 грн кожного місяця до повного погашення суми боргу.

На неодноразові вимоги про повернення коштів відповідач погасив частину боргу в сумі 15 980,00 грн, тобто заборгованість по позикою станом на 11 січня 2015 року становить 40 000,00 грн.

В подальшому відповідач перестав відповідати на дзвінки та СМС-повідомлення.

Ураховуючи наведене та те, що ОСОБА_5 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором позики, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь суму боргу в розмірі 40 000,00
грн, суму втрат від інфляції в розмірі

24 109,69 грн, 3 % річних в розмірі 3 061,00 грн, суму процентів за користування позикою в розмірі 19 939,52 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від

05 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти, а саме суму боргу в розмірі 40 000,00 грн, 3 % річних в розмірі 3 061,00 грн та судові витрати в розмірі 773,54 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми втрат від інфляції та суми процентів за користування позикою - відмовлено.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від

05 жовтня 2017 року залишено без змін.

17 січня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня

2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від

18 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року в справі за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, підлягає закриттю з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 87 110,21 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services

v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La

Torre v. Spain, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня

2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від

18 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, відкрито помилково, оскільки зазначені судові рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підлягає закриттю.

Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштівза касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська