Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №201/12620/19

Ухвала

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 201/12620/19

провадження № 61-18904ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 11 липня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання останнім заяви, за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 200 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив порушення умов договору та станом на 20 жовтня 2019 року виникла заборгованість у загальному розмірі 264 944,30 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 223 705,58 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 41 238,72 грн, вказуючи про те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості, а тому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 223 705,58 грн та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2020 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користі АТ КБ "ПриватБанк" 223 705,58 грн. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5
033,37 грн.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року доповнено постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року абзацом, яким стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 33 500 грн, пов'язані з професійною правничою допомогою адвоката.

12 грудня 2020 року Сокуренко Н. В., яка діє від імені АТ КБ "ПриватБанк", за допомогою засобів поштового зв'язку звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00
грн) та становить 223 705,58 грн. Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини 4 статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що судами проігнорована усталена судова практика, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа має виняткове значення для заявника.

Посилання АТ КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для банку не є достатніми для застосування пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Враховуючи, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 223 705,58
грн, доводи щодо виняткового значення справи для банку не є достатньо обґрунтованими.

Доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції, внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, формування єдиної правозастосовчої практики не дають підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко