Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2019 року у справі №194/1148/17

Ухвала

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 194/1148/17

провадження № 61-13598св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство "Дельта Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів:

Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому, з урахуванням відмови від частини позовних вимог до АТ "Дельта Банк", просила стягнути з відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь суму гарантованого відшкодування у розмірі 43
319,78 грн.

Заочним рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий у євро" від 26 лютого 2015 року № 011-03727-260215 в розмірі 43

319,78 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, позивач просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду та звернутися з конституційним поданням до Конституційного Суду України щодо конституційності положень частини 2 статті 377 ЦПК України.

Ухвалою Верховною Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зазначена справа є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній (43 319,78 грн) на час подання касаційної скарги (липень 2019 року) не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням встановленого на 01 січня 2019 року цього показника на рівні 1 921,00 грн становило 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн).

Обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, відсутні. Позивач лише зазначила в касаційній скарзі, що ця справа має для неї виняткове значення, однак не обґрунтувала такі доводи належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходів для визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися стосовно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року), Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року).

З урахуванням наведеного відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судове рішення в малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, необхідно закрити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель