Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.06.2020 року у справі №589/2955/19

УХВАЛА

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 589/2955/19

провадження № 61-11945ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 25 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь пені в розмірі 695 120 грн 73 коп. за виконавчим листом № 589/4110/17 від 07 травня 2018 року за прострочення сплати аліментів за період 01 березня 2016 року по 09 липня 2019 року.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 92 142 грн 80 коп. пені за період прострочення сплати аліментів з 08 травня 2018 року по 21 травня 2019 року, призначених рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року у справі № 589/4110/17.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 місцевий суд вважав доведеною вину відповідача у виникненні в період з 08 травня 2018 року по травень 2019 року простроченої заборгованості по щомісячній сплаті аліментів за рішенням суду, у зв'язку з чим визначив, що одержувач аліментів має право на стягнення з боржника відповідно до частини 1 статті 196 СК України неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, та враховуючи розмір заявлених позовних вимог і суму заборгованості по аліментах, визначив до стягнення 92 142 грн 80 коп пені.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 191 грн 21 коп. пені за період прострочення сплати аліментів з 08 травня 2018 року по 21 травня 2019 року, призначених рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року у справі № 589/4110/17.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що розрахунок пені за прострочення сплати аліментів та обрахована сума пені не відповідають визначеному частиною 1 статті 196 СК України порядку нарахування пені та роз'ясненням, наданим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц, і дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача загального розміру пені за період прострочення сплати аліментів з 08 травня 2018 року по 21 травня 2019 року в сумі 55 191 грн 21 коп.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернуласьдо суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За правилом пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Предметом позову у цій справі є стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, а тому в розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 жовтня 2019 року справу № 589/2955/19 на підставі частини 6 статті 19 ЦПК України визнано малозначною.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Вказівка в резолютивній частині постанови Сумського апеляційного суду від 25 травня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов