Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №761/47568/17

Ухвала

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/47568/17

провадження № 61-5187ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порхуна Сергія Валерійовича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс", про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили стягнути з ОСОБА_1 завдану нею шкоду пропорційно їх часткам у праві власності на квартиру, а саме: на користь ОСОБА_2 - 118 563 грн матеріальної шкоди, 10 000
грн моральної шкоди, судові витрати 11 377,56 грн; на користь ОСОБА_3 - 52 971

грн матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 - 52 971
грн матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 03 листопада 2017 року їх квартиру було затоплено гарячою водою з квартири ОСОБА_1, в якій відбулася поломка сантехнічного обладнання, а саме - пошкодження стального радіатора. Зведена ОСОБА_1 без дозволу прибудова не дала можливості представникам експлуатуючої організації вчасно перекрити гарячу воду по стояку. Позивачі викликали представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс", які склали акт від 06 листопада 2017 року, в якому зазначили як виявлені пошкодження у квартирі, так і причину залиття. Також вони викликали працівників поліції, які склали протокол, де зафіксували пошкодження квартири і майна. Згідно з висновком від 15 листопада 2017 року, складеним експертом Приватного підприємства "Манжос Олени Анатоліївни", вартість збитку, завданого власникам квартири, становила 224 505
грн. Позивач відмовилася добровільно відшкодувати шкоду, завдану внаслідок залиття квартири.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 118 563 грн та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 52 971
грн та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 52 971 грн та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмолено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 118 563 грн, 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, судовий збір в розмірі 1 354,67 грн, витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 10 000

грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 52 971
грн, 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, судовий збір в розмірі 1 137,92
грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 52 971
грн, 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, судовий збір в розмірі 1 137,92
грн. В решті позову відмовлено.

18 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Порхун С. В. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову в цій справі становить 254 505 грн (118 563 грн + 10 000 грн + 52
971 грн + 10 000 грн + 52 971 грн + 10 000 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Порхун С. В. обґрунтувала тим, що справа має для відповідача виняткове значення, оскільки вона є пенсіонером за вислугою років, її щомісячний дохід у вигляді пенсії складає близько 2 000 грн. Оскаржуваним судовим рішення апеляційного суду з відповідача стягнуто суму, яка в 118 разів перевищує отримуваний нею щомісячний дохід. Крім того, відповідач має проблеми зі здоров'ям, хворіє гіпертонією 2 ступеня, має початкову ускладнену катаракту очей.

Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Доводи касаційної скарги про поганий майновий стан відповідача не підтверджені належними доказами, оскільки заявник не надала доказів про наявність чи відсутність у відповідача інших доходів, окрім пенсії. Розмір її щомісячної пенсії не є беззаперечним і достатнім доказом її скрутного майнового стану.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Разом з тим, особа, що завдала шкоду майну, яким володіє інша особа, зобов'язана відшкодувати її. Низький рівень доходу відповідача не звільняє її від обов'язку відшкодування завданої нею шкоди. Як встановлено судами, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11 серпня 2006 року. Однак доказів про наявність чи відсутність у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна заявник не надала. Тобто заявник не надала достатніх доказів на підтвердження поганого майнового стану відповідача, а наведені нею в касаційній скарзі доводи щодо значного розміру стягнення за судовим рішенням і поганого здоров'я ОСОБА_1 самі по собі не можуть свідчити про виняткове значення цієї справи для відповідача.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Порхуна С. В. про звільнення відповідача від сплати судового збору та про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Порхуна Сергія Валерійовича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс", про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов