Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №404/5971/19

Ухвала

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 404/5971/19

провадження № 61-18146ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м Кіровограда від 29 липня 2020 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, комунального підприємства "Електротранс" Міської ради міста Кропивницького", страхова компанія "БрокБізнес" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, комунального підприємства "Електротранс" Міської ради міста Кропивницького" (далі - КП "Електротранс "), страхової компанії "БрокБізнес" (далі - СК "БрокБізнес") про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивачі просили суд стягнути: з КП "Електротранс" на користь ОСОБА_3 40 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; з СК "БрокБізнес" на користь

ОСОБА_2 37 878,19 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації витрат сплати судового збору 800 грн; з КП "Електротранс" на користь

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 компенсацію витрат в розмірі 1 500 грн здійснених за виготовлення звіту оцінки; компенсацію витрат сплати судового збору в розмірі 768,40 грн та витрати на правову допомогу, підрахунок якої буде надано по закінченню розгляду справи.

Рішенням Кіровського районного суду м Кіровограда від 29 липня

2020 року позов задоволено частково, стягнуто з КП "Електротранс" на користь ОСОБА_3 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до СК "БрокБізнес",

КП "Електротранс" про відшкодування майнової шкоди у розмірі

37 878,19 грн відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково, апеляційну скаргу КП "Електротранс" залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м Кіровограда від 29 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до

КП "Електротранс" про відшкодування матеріальної шкоди та

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 скасовано. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

03 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу рішення Кіровського районного суду м Кіровограда від 29 липня 2020 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у цивільній справі № 404/5971/19.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії".

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 4 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 1 статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі № 404/5971/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 2 102 грн х 100 = 210 200 грн, де 2 102 грн це прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року).

Отже, справа № 404/5971/19, на судові рішення в якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Сама по собі незгода заявників із оскарженими судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м Кіровограда

від 29 липня 2020 року, постанову Кропивницького апеляційного суду

від 16 жовтня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду

від 23 листопада 2020 року в справі № 404/5971/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта