Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2018 року у справі №607/7586/17

Ухвала

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 607/7586/17

провадження № 61-46758 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, та просив стягнути з відповідача 3% річних у межах позовної давності за період з 01 червня 2014 року до 01 червня 2017 року в розмірі 4578 грн і 240 674,50 грн інфляційних втрат за період з 2005 року по квітень 2017 року, а всього - 245 252,04 грн.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2004 року з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 139 360 грн позичених коштів. У виконавчому провадженні, відкритому на підставі вказаного рішення, було накладено арешт на майно боржника, однак грошові кошти на його користь не стягнуті, рішення не виконане.

В зв'язку з цим ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати в межах позовної давності в порядку, передбаченому статтею 625 ЦПК України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року в складі судді Братасюка В. М., залишеним без змін постановою апеляційного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року в складі колегії суддів Щавурської Н. Б., Сташків Б. І., Костів О. З., позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 131 287,35 грн - 3% річних та інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

01 листопада 2018 року ОСОБА_2 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що в судовому засіданні були проголошені лише вступна та резолютивна частини оскаржуваної постанови, а копію її повного тексту він отримав 28 вересня 2018 року, що підтверджується наданими доказами.

Указані обставини є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову в даній справі є майнова вимога про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, ціна якої не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана справа є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, а тому з урахуванням предмету позову, характеру спірних правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, держави-члени Ради Європи мають вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року та постанови апеляційного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Антоненко