Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №2-4952/11

Ухвала

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2-4952/11

провадження № 61-14237 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковський Тарас Олександрович, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дякон Назарій Миколайович, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федько Євген Олександрович, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколенко Станіслав Васильович, публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про визнання виконавчих листів від 06 серпня 2014 року № 2-4952/11, виданих Подільським районним судом міста Києва, такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у цій справі, а ухвалою цього ж суду від 11 грудня 2018 року прийнято до свого провадження заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено.

У вересні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просили скасувати ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року про відкриття провадження у справі та 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року і закрити провадження у справі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1,колегія суддів дійшла висновку про відмову увідкритті касаційного провадження на оскаржувані судові рішенняз таких підстав.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частиною 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частиною 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

У частині 1 статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10 грудня 2018 року так і ухвала суду про прийняття до розгляду заяви від 11 грудня 2018 року до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не входять, а отже оскарженню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Заперечення на ці ухвали не були включені до апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості їх переглядати.

За таких обставин, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10 грудня 2018 року так і ухвала суду про прийняття до розгляду заяви від 11 грудня 2018 року не можуть бути предметом перегляду у касаційному порядку, оскільки не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

У пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ураховуючи викладене, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року щодо відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пункті 25 частини 1 статті 353 ЦПК України, після її перегляду в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які є предметом оскарження у касаційному порядку.

Не може бути предметом перегляду у касаційному порядку постанова апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, прийнята за результатами апеляційного перегляду такої ухвали, яка не підлягає касаційному оскарженню (в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною 1 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковський Тарас Олександрович, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дякон Назарій Миколайович, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федько Євген Олександрович, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколенко Станіслав Васильович, публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара