Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №2-991/08

Ухвала

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-991/08

провадження № 61-6063 зп 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

розглянув заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 травня 2004 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Будинок належав матері відповідачки і був нею фактично успадкований.

На виконання умов договору купівлі-продажу вона сплатила племіннику відповідачки ОСОБА_6 7 800 грн, на підтвердження чого були видані відповідні розписки. Однак, відповідачка відмовляється оформити угоду в нотаріальному порядку.

Посилаючись на зазначене просила визнати дійсним договір купівлі-продажу 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між нею і ОСОБА_5, та визнати за нею право власності на зазначений житловий будинок.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на 3/5 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року касаційну

скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.

28 листопада 2017 ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Полтавської області від

10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України, у редакції, що була чинною на момент подачі заяви про перегляд (далі - ЦПК України).

Посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції

статті 220 ЦК України (далі - ЦК України) та частини 3 статті 297 ЦПК України, просила скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підтвердження наявності підстав для перегляду рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року ОСОБА_4 надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2011 року (справа № 6-10198св11), від 8 червня 2011 року (справа № 6-6767св10), від

5 грудня 2012 року (справа № 6-25829св12), від 15 травня 2013 року (справа № 6-2636св13), від 22 березня 2017 року (справа № 6-13861св16); а також постанову Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року (справа № 6-1288цс17).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

2 лютого 2018 року вказану заяву про перегляд разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи заяви про перегляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що між сторонами не укладений договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону. Крім того, ОСОБА_5 не мала належних повноважень на розпорядження майном.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

- від 19 жовтня 2011 року (справа № 6-10198св11), від 8 червня 2011 року (справа № 6-6767св10), від 5 грудня 2012 року (справа № 6-25829св12) суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційні скарги виходив із того, що судами попередніх інстанцій не застосовано строк позовної давності, про застосування якого заявляли відповідачі;

- від 15 травня 2013 року (справа № 6-2636св13) суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки не виконав вимог частини 3 статті 297 ЦПК України, та не залишив апеляційну скаргу без руху для наведення заявником інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 6 вересня

2017 року (справа № 6-1288цс17) міститься правовий висновок про те, що однією з умов застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При цьому відповідно до статті 657 ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у простій письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви про перегляд) підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судових рішеннях, наданих для порівняння, та у судових рішеннях, про перегляд яких заявлено ОСОБА_4, судами установлено різні фактичні обставини справи, а тому відсутні підстави вважати, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2011 року (справа № 6-10198св11), від 8 червня 2011 року (справа № 6-6767св10), від 5 грудня

2012 року (справа № 6-25829св12) вирішувалось питання про застосування строків позовної давності, яке у справі, про перегляд судових рішень у якій заявлено ОСОБА_4, відповідачем не заявлялось та судами не розглядалось.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року (справа № 6-2636св13) стосується порушення процесу розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском процесуального строку без постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав не зазначення поважних причин для поновлення такого строку. Водночас, у справі, про перегляд судових рішень у якій заявлено ОСОБА_4, судом апеляційної інстанції при вирішення питання про відкриття апеляційного провадження поновлено строк на апеляційне оскарження, з тих підстав, що причини його пропуску є поважними.

У постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року

(справа № 6-1288цс17) установлено інші фактичні обставини, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у зазначеній справі була чинною редакція статті 657 ЦК України, яка не передбачала державної реєстрації договорів купівлі-продажу житлового будинку (квартири) чи іншого нерухомого майна. У справі, про перегляд судових рішень у якій заявлено ОСОБА_4, на момент виникнення спірних правовідносин положення статті 657 ЦК України передбачали укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку (квартири) чи іншого нерухомого майна у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, у зв'язку із чим такий договір не міг бути визнаний дійсним на підставі частини 2 статті 220 ЦК України.

Таким чином, прикладів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 220 ЦК України та частини 3 статті 297 ЦПК України, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права заявником не надано.

Відповідно до статті 360 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд) у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.

Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що у допуску до провадження заяви ОСОБА_4 перегляд рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", статтями 355, 360 ЦПК України (у редакції, що була чинною станом на 28 листопада 2017 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлового будинку, за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник