Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.07.2021 року у справі №2-5149/04

Ухвала

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-5149/04

провадження № 61-10446ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м.

Львова від 10 грудня 2004 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2004 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її

в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто особі, що її подала.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на ухвалу Франківського районного суду м. Львова

від 10 грудня 2004 року та ухвалу Львівського апеляційного суду

від 30 червня 2020 року (надійшла до суду 25 червня 2021 року).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Щодо касаційного оскарження ухвали Франківського районного суду

м. Львова від 10 грудня 2004 року

Частиною 2 статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2004 року не може бути прийнята до провадження, оскільки вказана ухвала суду першої інстанції не була предметом апеляційного перегляду по суті, на предмет законності не перевірялась, а тому не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду

від 30 червня 2020 року

1. Убачається, що касаційна скарга на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року подана до суду касаційної інстанції 22 червня

2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 390 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарженнясудових рішень, посилаючись на те, що копія ухвали Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, яку він отримав 21 травня 2021 року, Львівським апеляційним судом йому не надсилалася.

Наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважнимиз огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 -5 статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні

у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом

з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні

в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його

складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання копії ухвали Львівського апеляційного суду

від 30 червня 2020 року, або того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, ураховуючи те, що заявник був обізнаний про розгляд вказаної справи апеляційним судом, так як саме ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м.

Львова

від 10 грудня 2004 року, однак звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, який пропущено більше ніж на одинадцять місяців з дня проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

При цьому, за інформацією, яка міститься на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст ухвалиЛьвівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року було оприлюднено 03 липня

2020 року.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), можливість поновлення строків оскарження судових рішень не є необмеженою, оскільки сторони

в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв'язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 393 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження

у справі на підставі частиною 3 статті 393 ЦПК України.

2. У порушення пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України заявник

не обґрунтовує підстав касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, заявнику необхідно зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

3. Також, ОСОБА_1 необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, сформулювавши клопотання щодо оскаржуваної ухвали Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року відповідно до повноважень суду касаційної інстанції та з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.

4. У порушення пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить звільнити його від сплати судового збору на підставі статті 136 ЦПК України, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення

у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами

є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній

у частині першій цієї статті.

Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

На підтвердження вказаних вище обставин ОСОБА_3 надав довідку про те, що він зареєстрований як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості з 21 липня 2017 року, з якої убачається, що матеріальна допомога по безробіттю у період з серпня 2018 року по квітень 2021 року не виплачувалася. Іншої інформації про доходи заявника довідка не містить.

Також, ОСОБА_3 надав копію виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного Фонду України (форма ОК-5) - індивідуальні відомості про застраховану особу, з якої вбачається інформація про його доходи за період за період з 2007 по 2016 роки.

Разом із тим, заявником не наведено даних про свої доходи за попередній календарний рік (2020), наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків

у банківських установах, тощо.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені заявником обставини не

є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження його реального майнового стану, який перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

Таким чином, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

з 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особоюкасаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/~organization1~, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України "Про судовий збір". На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини 2 статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 393 ЦПК України, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України, статтями 4,6,

8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 13 серпня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць