Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2020 року у справі №130/2071/19

Ухвала

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 130/2071/19

провадження № 61-3575ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І. розглянувшикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділу Жмеринського відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Олексюка Володимира Володимировича, слідчого слідчого відділу Жмеринського відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Полонської Олени Григорівни про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка Володимира Володимировича, слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської Олени Григорівни, у якому просить стягнути на свою користь моральну шкоду з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через Державу Україна в особі Державної казначейської служби України по 50 000,00 грн, всього 100 000,00 грн.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року залишено без змін.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати або змінити постанову суду апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає, касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову в ній становить 100 000,00
грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням встановленого з 01 січня 2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" цього показника в 2 102,00 грн, складає 210 200,00
грн (100 х 2 102,00).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBACv. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали не містять винятків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України, і такі винятки не встановлені Верховним Судом.

З урахуванням наведенного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділу Жмеринського відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Олексюка Володимира Володимировича, слідчого слідчого відділу Жмеринського відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Полонської Олени Григорівни про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель