Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2018 року у справі №205/2449/17

УХВАЛА

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 205/2449/17

провадження № 61-36268св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року у складі судді Остапенко Н. Г. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила поновити строк звернення до суду та стягнути з обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі - ОКП "Дніпродзержинське БТІ" Дніпропетровської обласної ради) 119 671,45 грн, з яких: 722,61 грн - грошова компенсація втрати заробітної плати через тимчасову непрацездатність (лікарняні) за період перебування на лікуванні з 11 липня 2013 року до 19 липня 2013 року включно; 118 948,84 грн - середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй коштів.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з січня 2011 року до жовтня 2013 року вона працювала в ОКП "Дніпродзержинське БТІ" Дніпропетровської обласної ради на посаді архіваріуса та 15 жовтня 2013 року звільнилася за власним бажанням.

Під час роботи на цьому підприємстві вона з 11 липня 2013 року до 19 липня 2013 року перебувала на лікуванні з травмою ноги з діагнозом "розірвання сухожильних зв'язок".

Після виходу на роботу лікарняні листи здала керівнику підприємства, повідомивши, що травму отримала під час виконання своїх службових обов'язків. Інформація про те, що отримана травма відноситься до категорії виробничої була також зазначена і в листках непрацездатності.

Відповідач на порушення Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, відповідну комісію не створив та розслідування нещасного випадку на виробництві не провів, у результаті чого вона не отримала допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Не отримала ці виплати й при звільненні з підприємства, про що дізналася з довідки про доходи за 2013 рік, отриманої 06 травня 2014 року.

Вважаючи отриману травму ноги, з якою перебувала на лікарняному, виробничою, вона звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська, рішенням якого від 30 вересня 2015 року відповідача зобов'язано провести розслідування обставин отримання нею 11 липня 2013 року травми ноги. Це розслідування проведено 14 квітня 2016 року.

За наслідком розслідування комісія дійшла висновку про те, що отримана травма до нещасного випадку на виробництві не відноситься та було складено акт за формою Н-5 від 14 квітня 2016 року.

У подальшому вона звернулася до відповідача із проханням виплатити грошову компенсацію втрати заробітної плати через тимчасову непрацездатність (лікарняних) за період з 11 липня 2013 року до 19 липня 2013 року включно, проте листом він 17 березня 2017 року їй відмовлено у їх виплаті.

Посилаючись на вищезазначені обставини, просила вимоги задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації втрати заробітної плати через тимчасову непрацездатність (лікарняних), середнього заробітку за час затримки розрахунку, та відмовив у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду з цими вимогами, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що виплати за листками непрацездатності не відносяться до структури заробітної плати, тому на них поширюється встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк на звернення до суду, який позивач пропустила.

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про те, що початком для звернення з цими вимогами до суду є наступний день після отримання нею копії акту відповідача 24 квітня 2016 року, в якому нещасний випадок, який стався у 2013 році, не визнаний таким, що пов'язаний із виробництвом.

ОКП "Дніпродзержинське БТІ" Дніпропетровської обласної ради подало відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на відзив, Вороніна І В. просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України, автоматизованою системою розподілу справ визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Журавель В. І. та суддів: Антоненко Н. О. і Крата В. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/2449/17-ц за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 119 671,45 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн * 100 = 176 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому Верховний Суд випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, касаційне провадження необхідно закрити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про стягнення грошової компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та середнього заробітку за час затримки розрахунку закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат