Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №488/2262/17

Ухвала

Іменем України

05 червня 2018 року

м. Київ

справа № 488/2262/17

провадження № 61-25677ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2017 року у складі судді Лазарева Г. М. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року у складі колегії суддів: Галущенка О. І., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває у шлюбі з відповідачем з 06 вересня 2014 року. Від шлюбу народжено дитину ОСОБА_7. В даний час шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Позивач не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку. Відповідач не надає допомоги ні на утримання дитини, ні на її утримання.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки усіх його доходів.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20 червня 2017 року і до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 20 серпня 2018 року. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2017 року без змін.

У квітні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 06 вересня 2014 року, від якого мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У даний час шлюбні відносини сторін припинені, шлюб між сторонами розірвано рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2017 року.

Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та отримує допомогу на дитину у розмірі 860 грн.

Відповідач є працездатним та отримує регулярний дохід, розмір якого свідчить про те, що він може надавати допомогу на утримання дружини.

Статтею 84 СК України встановлено особливості надання утримання дружині з якою проживає дитина.

Так, відповідно до правил частин 4 та 6 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

При цьому, право на утримання дружина, з якою проживає дитина має і в разі розірвання шлюбу.

Згідно з вимогами статей 77, 79, 80 СК України, утримання одному з подружжя за рішенням суду присуджується від дня подання позовної заяви, в грошовій формі та сплачуються щомісячно у частці від доходу другого з подружжя або у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів визначається з урахуванням можливості одержання утримання від дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно виходив із того, що оскільки позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а відповідач є працездатною особою та отримує систематичний дохід, то наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача у розмірі 1/6 частки доходів відповідача до досягнення дочкою трьохрічного віку.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги постановив законну й обґрунтовану постанову, яка відповідає вимогам статті 382 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з частини 1 статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дружини, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик