Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2019 року у справі №466/1006/19

Ухвала

Іменем України

04 липня 2019 року

м. Київ

справа № 466/1006/19

провадження №61-11746ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.

розглянув касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2019 року у складі судді Свірідова В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Курій Н. М., Крайник Н. П., Шеремети Н. О. у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії у розмірі 1 800 грн 08 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2019 року позовну заяву ГУ ПФУ у Львівській області залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме сплатити судовий збір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2019 року ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано повторно строк для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2019 року ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, визнано заяву неподаною та повернуто позивачу матеріали позовної заяви.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області залишено без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2019 року залишено без змін.

У червні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ у Львівській області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частин 1 , 2 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені Частиною 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повертаючи матеріали позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у наданий судом строк, недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2019 року, позивачем не усунуто, а саме не сплачено судовий збір за подання позовної заяви.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що бюджетом Пенсійного фонду України на 2019 рік, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 14, не передбачено витрати на сплату судового збору. Зазначає, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду.

Вказані доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті судом, оскільки наведені заявником обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору з огляду на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", про що вірно зазначено в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2019 року. Крім того, положенням статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, а тому суд не надає привілеїв тим чи іншим особам зі сплати судового збору.

Доводи касаційної скарги про обмеження права на суд не заслуговують на увагу, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним

і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян