Ухвала

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 337/857/19

провадження №61-6558ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Запоріжполімертара" про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Запоріжполімертара" (далі -

ПрАТ "Запоріжполімертара") у якому, просив стягнути: компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 311,20 грн; компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дня звільнення 25 червня 2018 року по кінець січня 2019 року у розмірі 485,96
грн; компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дня подання позову по день ухвалення рішення.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня

2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні з

ПрАТ "Запоріжполімертара" компенсації за 8 днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ПрАТ "Запоріжполімертара" на користь ОСОБА_1 компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки у сумі

2 894,91 грн та компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки з 25 червня 2018 року по 19 лютого 2020 року у сумі 327,81 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з ПрАТ "Запоріжполімертара" на користь ОСОБА_1 компенсації за 6 днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 6 днів невикористаної відпустки, у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення вимог, у іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком апеляційного суду та приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру. Розмір заявленої позивачем компенсації становить 6 797,16 грн.

Розмір оспореної заявником суми складає 3 153,27 (2 704,80+448,47)

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2020 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 100 = 210 200).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, який заявник навів в касаційній скарзі, судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до підпункту в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, який заявник навів в касаційній скарзі, судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилаючись на наявність зазначених обставин до касаційної скарги не додано доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Вказівка в резолютивній частині постанови Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Запоріжполімертара" про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська