Ухвала

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 465/6745/17

провадження № 61-6337 ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

БілоконьО. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 рокуу складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири від 29 грудня 2003 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львовавід 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_5 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2018 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у цій справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Ухвали Франківського районного суду м. Львова від 04 та 21 вересня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій 21 березня 2019 року, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване судове рішеннята залишити в силі ухвали суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Враховуючи, що останнім днем на подання касаційної скарги, із врахуванням вихідних днів, є 25 березня 2019 року, суд вважає, що ОСОБА_4 не пропустила строк на подання касаційної скарги, тому відсутні підстави для поновлення вказаного строку.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Постанова Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 рокуприйнята за результатами здійснення апеляційного перегляду ухвали Франківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2018 року, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пункті 4 частини 1 статті 353 ЦПК України, отже не може бути предметом перегляду у касаційному порядку в цій частині.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, оскаржувана постанова в цій частині не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваного судового рішення, в частині апеляційного перегляду ухвали Франківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2018 року, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частинами 3 , 5 статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, встановивши порушення положення норми цивільного процесуального законодавства, а саме те, що позивач належним чином не була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, яке призначено на 01 червня 2018 року, правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду та направив справу для продовження розгляду до цього ж суду.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції повністю дотримано вимоги процесуального законодавства щодо повідомлення ОСОБА_5 про розгляд справи є безпідставні, оскільки отримання судової повістки позивачем 31 травня 2018 року про виклик до суду на 01 червня 2018 року не є доказом належного інформування ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи, оскільки таке повідомлення не є завчасним і не забезпечувало достатньо часу для явки в судове засідання і підготовки до участі в справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Інші доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги та доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта