Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2021 року у справі №725/1931/20

Ухвала

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 725/1931/20

провадження № 61-8500 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Соник Василь Васильович, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці у складі судді Стоцької Л. А. від 08 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Владичана А. І., від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Хоменко Марина Олександрівна, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день його смерті та змінити черговість одержання права на спадкування. Також просила усунути ОСОБА_2 від спадкування після смерті її батька ОСОБА_3.

Позовна заява мотивована тим, що позивач проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 року, вела з ним спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1, та мала спільний сімейний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на вказану квартиру.

Оскільки вона проживала із спадкодавцем однією сім'єю більше 5 років до часу відкриття спадщини, вона має право на спадкування його майна у четверту чергу.

Разом з тим, оскільки вона протягом тривалого часу опікувалась спадкодавцем, який в останні роки свого життя мав гіпертонічну хворобу, неодноразово здійснювала ремонт його квартири, позивач просила змінити черговість одержання права на спадкування разом із спадкоємицею першої чергиОСОБА_2.

Стверджувала, що відповідач ОСОБА_2, рідна дочка ОСОБА_3, не надавала жодної матеріальної допомоги останньому, в той час як її батько перебував у безпорадному стані та потребував лікування. Відповідач не надала жодної матеріальної допомоги під час організації та проведення поховання ОСОБА_3, тому просила усунути ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_3.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін в оскаржуваній частині постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день його смерті. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди виходили із того, що останньою було доведено факт проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини без укладення шлюбу, однак не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для усунення дочки спадкодавця від спадкування після смерті батька та наявність у позивача права на зміну черговості спадкування.

До Верховного Суду 18 травня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосуваннянорм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 713/1528/16-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 127/9778/17, тощо (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд визнає її необґрунтованою, з огляду на таке.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених Статтею 1258 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями цієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Встановивши, що позивач не довела факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та неможливість останнього здійснювати звичайні речі і догляд за собою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність передбачених частиною 2 статті 1259 ЦК України підстав для зміни черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3.

Сам по собі факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем з 2004 року по день його смерті не є безумовною підставою для зміни черговості спадкування за законом при відсутності беззаперечних доказів безпорадного стану спадкодавця та надання у зв'язку з цим протягом тривалого часу допомоги спадкодавцю.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові № 713/1528/16-ц від 18 липня 2018 року і суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до таких висновків, підстав для відступу від яких Верховний Суд не вбачає.

Згідно з частиною 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правила частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення ОСОБА_2 від спадкування післясмерті батька ОСОБА_3, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що відсутні беззаперечні докази перебування спадкодавця у безпорадному стані через гіпертонічні хвороби і відсутність умисного ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги батьку.

Верховний Суд уже викладав у своїй постановівід 07 березня 2021 року у справі № 200/12980/14-ц, висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції ухвалив постанову відповідно до таких висновків, підстав для відступлення від яких Верховний Суд не вбачає.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційноїінстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у наведених нею постановах Верховного Суду є безпідставними, оскільки встановлені судами фактичні обставини справи у зазначених справах не є подібними у справі, якапереглядається, та остаточне судове рішення у справі № 127/9778/17 не ухвалювалось, цю справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги у цілому зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки апеляційного суду, який їх обгрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень суду попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українипідстав для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Соник Василь Васильович, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Хоменко Марина Олександрівна, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара