Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.12.2018 року у справі №466/8363/16

Ухвала

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 466/8363/16

провадження № 61-47904ск18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 25 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 25 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 325 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

До касаційної скарги заявником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 постійно проживає на тимчасово окупованій території (додано копію довідки від 24 вересня

2018 року № 0000621370), апеляційний суд належним чином не повідомив ОСОБА_2 про результати розгляду апеляційної скарги. Копію рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року

ОСОБА_2 отримав лише 09 листопада 2018 року.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися настаттями 260, 394 ЦПК України процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Суд, надавши оцінку доводам клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження, вважає, що наведені в ньому підстави є неповажними, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволенню не підлягає, оскільки особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтувала, а також не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску більш ніж один рік зазначеного процесуального строку.

Обставини, вказані заявником, не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження і бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, а можуть свідчити лише про пасивну поведінку заявника (за апеляційною скаргою, якого здійснювався апеляційний перегляд судового рішення) при реалізації своїх процесуальних прав.

З інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року зареєстровано 20 березня 2017 року, а 22 березня 2017 року воно була оприлюднено.

Тобто з 22 березня 2017 року ОСОБА_2 мав можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням апеляційного суду та подати касаційну скаргу.

Крім того, аналіз тексту оскарженого рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року свідчить про те, що воно було ухвалено саме за апеляційною скаргою ОСОБА_2

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня

2010 року).

Таким чином, заявником не доведено наявності поважних причин недотримання процесуального строку, передбаченого на касаційне оскарження, які б могли слугувати підставою для його поновлення, та не наведено обґрунтованих підстав неможливості звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою до закінчення процесуального строку на касаційне оскарження.

Поновлення заявнику строку на касаційне оскарження судових рішень, які було ухвалено більш один рік потому, буде суперечити принципу правової визначеності, основним елементом якого є принцип остаточності судового рішення, а отже може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подана після спливу одного року з дня ухвалення рішення апеляційним судом Львівської області від 09 березня 2017 року, керуючись частиною 3 статті 394 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 25 листопада

2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило