Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №489/2434/17

УХВАЛА

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 489/2434/17

провадження № 61-2383ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 04 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ПАТ "ВБР" звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 181 429 грн 02 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВБР" заборгованість за кредитним договором № IKAPNABG. 189921/001 від 07 листопада 2013 року в розмірі 181 429
грн 02 коп., а саме: поточна заборгованість за кредитом - 112 126 грн 89 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 33 635 грн 62 коп., поточна заборгованість за процентами по кредиту - 1 396 грн, прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 18 745 грн 39 коп., заборгованість по штрафам та пені - 15 525 грн 12 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК Українипередбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ПАТ "ВБР" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 є стягнення кредитної заборгованості у розмірі 181 429 грн 02 коп., у зв'язку з чим ціна позову у справі № 489/2434/17 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Суддя М. Є. Червинська