Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2020 року у справі №2-4905/11

Ухвала

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2-4905/11

провадження № 61-15508 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м.

Харкова від 13 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1, боржник - ОСОБА_2, про виправлення помилки у виконавчому документі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив виправити помилку, допущену Московським районним судом м. Харкова при оформленні дубліката виконавчого листа, виданого 19 грудня 2017 року по справі № 2-4905/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за двома договорами позики від 08 вересня 2008 року в загальному розмірі 227 577,73 грн, та поставити відмітку "Дублікат" на вказаному дублікаті виконавчого листа.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на оскаржувані судові рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частиною 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частиною 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

У пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ураховуючи викладене, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2020 року щодо відмови у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому документі, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пункті 25 частини 1 статті 353 ЦПК України, після її перегляду в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які є предметом оскарження у касаційному порядку.

Не може бути предметом перегляду у касаційному порядку постанова апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, прийнята за результатами апеляційного перегляду такої ухвали, яка не підлягає касаційному оскарженню (в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною 1 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1, боржник - ОСОБА_2, про виправлення помилки у виконавчому документі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара