Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №607/20378/18

Ухвала

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 607/20378/18

провадження № 61-19234ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що є власником Приватного малого підприємства "Галактика". 26 квітня 2001 року Тернопільська міська рада надала Приватному малому підприємству "Галактика" в постійне користування земельну ділянку, площею 0,70 га, на АДРЕСА_1 для будівництва 12-квартирного житлового будинку, що підтверджується державним актом від 26 квітня 2011 року серії II-ТР № 002030. У подальшому відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між Приватним малим підприємством "Галактика" та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник", на цій земельній ділянці здійснювалося будівництво 12-квартирного житлового будинку.

24 квітня 2011 року Господарським судом Тернопільської області було відкрито провадження у справі про визнання банкрутом Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник".

У 2011-2015 роках з дискримінаційних міркувань та підтримки Тернопільської міської ради, з використанням рейдерської схеми щодо Приватного малого підприємства "Галактика" було організовано з 10 чоловік Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Головацького-3 А", який незаконно заволодів практично готовою будовою першої черги будинку, яку пізніше кооператив перейменував у блок Б, пізніше - "3 А".

07 лютого 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Дідич В. Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 10732887 щодо реєстрації права власності на стоянку для автомобіля № 98, за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

На час звернення ОСОБА_2 до державного реєстратора розпорядником земельної ділянки на АДРЕСА_1 було Приватне мале підприємство "Галактика".

03 жовтня 2016 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дідич В. Є. Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області від 07 лютого 2014 року скасовано.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачі, зловживаючи владою та службовим становищем, на підставі недійсного дискримінаційного договору умисно вчинили реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за іншими особами, цими діями йому було заподіяно моральну шкоду у розмірі ~money0~, яку він просить суд стягнути з відповідачів та встановити факт обмеження його у користуванні правами і свободами, шляхом прямої та непрямої дискримінації за ознакою меншовартості, протиправним рішенням державного реєстратора.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що при здійснення державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Дідич В. Є. реєстрації права власності на стоянку для автомобіля № 98 за ОСОБА_2 не було обмежено позивача у користуванні правами і свободами шляхом прямої та непрямої дискримінації перед іншими особами у розумінні положень Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".

Крім того, позивачем не було надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, постановив, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються лише на постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року, якою не було встановлено жодних ознак прямої чи непрямої дискримінації стосовно ОСОБА_1, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року - ~money1~

Ціна позову у цій справі становить ~money2~, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*500=960 500).

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи ціну позову, предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк