Ухвала

11 червня 2018 року

м. Київ

справа № 757/56680/16-ц

провадження № 61-28755св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" КадировВладислав Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року у складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року у складі суддів:

Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. про оскарження бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженої особи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на день постановлення ухвали).

Ухвала суду мотивована тим, що позов подано з приводу здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" своїх владно-управлінських функцій та повноважень відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року змінено в частині правового обґрунтування висновку суду та роз'яснено ОСОБА_4 право звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала мотивована тим, що банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, а тому заявлені позовні вимоги про оскарження бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженої особи належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м.

Києва від 23 травня 2017 року, у якій просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у липні 2016 року ОСОБА_4 вже звертався із даним позовом до Донецького окружного адміністративного суду і 04 серпня 2016 року ухвалою цього суду йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2016 року у прийнятті його позову було відмовлено з посиланням на статтю 109 ЦПК України (у редакції, чинній на день постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. ОСОБА_4 зазначає, що спори про підсудність не допускаються. Після відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_4 Господарським судом м. Києва, він звернувся з позовом у порядку статті 109 ЦПК України (у редакції, чинній на день постановлення ухвали) до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23,24,27, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

З урахуванням того, що ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Печерського районного суду м.

Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, то справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу № 757/56680/16-ц за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про оскарження бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженої особи, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м.

Києва від 23 травня 2017 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В. І. Журавель