Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.11.2020 року у справі №758/15315/18

Ухвала

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 758/15315/18

провадження № 61-16303cк20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальний збиток у розмірі 65 975,52 грн, витрати за проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 700,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судові витрати у розмірі 716,75 грн.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 20 червня 2018 року у розмірі 65 975,52 грн, витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 2 700,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн, а всього 71 675,52 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка також підписана представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 758/15315/18 становить 65 975,52 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 758/15315/18 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо вирішення питання щодо покладення обов'язку з відшкодування втрати товарної вартості автомобіля саме на завдавача шкоди. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков