Ухвала

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 408/8040/12

провадження № 61-4827св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року у складі колегії суддів:

Митрофанової Л. В., Бондар Я. М., Соколан Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" посилалося на те, що 03 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 444/ФКВ-07 (далі - Кредитний договір), за яким банк надав позичальнику 39 200 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних на строк до 02 липня 2027 року.

Того ж дня з метою своєчасного і належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань між ТОВ "Укрпромбанк", ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 444/Zфпор-07 (далі - Договір поруки), за яким поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.

30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги, зокрема за вказаними Кредитним договором та Договором поруки.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у неї станом на 08 січня 2015 року виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 35 569,63 доларів США, що еквівалентно 561 273 грн 32 коп., за процентами -16 647,48 доларів США, що еквівалентно 262 690 грн 01 коп. та за комісією - 21 896 грн 59 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заперечив проти позову, посилаючись на те, що ПАТ "Дельта Банк" не підтвердив обставини щодо набуття ним права вимоги до відповідачів за договором про передачу активів та кредитних зобов'язань, а також щодо поширення цього договору на Кредитний договір і Договір поруки, належно і своєчасно не повідомив їх про перехід прав вимоги до ПАТ "Дельта Банк" у кредитному зобов'язанні перед ТОВ "Укрпромбанк". ПАТ "Дельта Банк" не довів, що він є правонаступником ТОВ "Укрпромбанк". Позов не містить розрахунків суми, яку просить стягнути банк. ПАТ "Дельта Банк" не надав документів для перевірки і з'ясування дійсної суми заборгованості боржника, у зв'язку з чим неможливо встановити момент виникнення заборгованості та період нарахування процентів, штрафів, комісій. Банк після першої несплати ОСОБА_1 встановленого платежу знав про порушення, мав змогу звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором, але своїм правом не скористався, у зв'язку з чим пропустив позовному давність.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що 03 липня 2007 року з метою своєчасного і належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань між нею, ТОВ "Укрпромбанк" і ОСОБА_1 було укладено Договір поруки, за яким вона зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором. У 2012 році банк звернувся до неї та боржника з позовом про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором. Вважає, що Договір поруки припинив свою дію, оскільки кредитор протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням не пред'явив вимоги до неї як до поручителя. Посилаючись на викладене, просила визнати поруку за Договором поруки припиненою.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року у складі судді Літвіненко Н. А. позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 561 273 грн 32 коп., заборгованість за відсотками - 262 690 грн 01 коп., заборгованість за комісією -21 896 грн 59 коп. і судовий збір - 3 654 грн. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником та поручителем своїх зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд дійшов висновку про його недоведеність та безпідставність.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено, рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд на порушення вимог статей 212, 213, 214, 315 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), не звернув уваги на вимоги закону та обставини справи, не визначився з датою спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 798
156 грн 24 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35 569,63 доларів США, що еквівалентно 561 273 грн 32 коп. ; за процентами - 13

624,35 доларів США, що еквівалентно 214 986 грн 33 коп. ; за комісією - 21 896
грн 59 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" судовий збір у розмірі 3 654 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання поруки припиненою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови Кредитного договору, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 798 156 грн 24 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку у повному обсязі.

Відмовляючи ПАТ "Дельта Банк" у стягненні з боржника заборгованості за процентами у розмірі 3 023,13 доларів США, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено природи походження цієї заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ "Дельта Банк" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач на неодноразові запити суду не надав розрахунків заборгованості у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з неї грошових коштів і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні позову, в іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував відсутність у матеріалах справи доказів передачі ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за Кредитним договором саме до неї як боржника, а наявна копія витягу з договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року не містить інформації про факт такої передачі. Всупереч вимогам статей 516, 517, 1082 ЦК України вона не була належним чином повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні. Судом не взято до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження загальної суми заборгованості із зазначенням часу її утворення помісячно до передачі активів.

У жовтні 2016 року ПАТ "Дельта Банк" подало касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, не відповідає нормам матеріального права, оскільки такий строк повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права повернення кредиту достроково. Посилання у рішенні апеляційного суду на те, що позивачем не наведено природи походження заборгованості за процентами у розмірі 3 023,13 доларів США є неправильним, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за процентами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2016 року 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк".

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року справу № 408/8040/12 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи відзивів на касаційні скарги не надходило.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Згідно зі статтею 4 ЦПК України 2004 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 03 липня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за яким банк надав позичальнику 39 200 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних строком до 02 липня 2027 року. За умовами договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менш як 163,33 доларів США, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З метою своєчасного і належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань 03 липня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк", ОСОБА_2 (поручитель) і ОСОБА_1 було укладено Договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед банком за Кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги, що включає в себе кредитні договори, в тому числі й Кредитний договір, укладений між банком та ОСОБА_1

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 5.1. Кредитного договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

ОСОБА_1 не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим у неї станом на 08 січня 2015 року утворилася заборгованість, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35
569,63 доларів США, що еквівалентно 561 273 грн 32 коп., за процентами -16 647,48 доларів США, що еквівалентно 262 690 грн 01 коп., за комісією - 21 896
грн 59 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з пунктом 6.2. Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (гарантами, заставодавцями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилася, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку.

Встановлено, що 22 серпня 2012 року банк (кредитор) надіслав ОСОБА_1 досудову вимогу № 48.2-08/3392/12 про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором у термін 30 днів з дня отримання вимоги.

Тобто кредитор використав передбачене частиною 2 статті 1050 ЦК України та пунктом 6.2. Кредитного договору право на односторонню зміну строку виконання основного зобов'язання, тому саме із зміненого банком дня виконання основного зобов'язання починається відлік трирічного строку для пред'явлення вимоги до боржника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що банком не надано розрахунку заборгованості за Кредитним договором у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших.

Суть цієї правової позиції зводиться до того, щовиходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від вказаної правової позиції Верховного Суду України щодо застосування наведеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, виходячи з такого.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Аналіз вищенаведеної частини 4 статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом вказаного строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до статті 541, частини 1 статті 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Системний аналіз вказаних правових норм у їх взаємозв'язку з вищенаведеними частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України дає підстави для висновку про те, що обсяг відповідальності поручителя перед кредитором є таким же, як і обсяг відповідальності боржника (якщо інше не встановлено договором поруки).

Правова позиція щодо припинення порукипісля спливу шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням суперечить положенням законодавства про однаковий обсяг відповідальності боржника і поручителя. У цьому випадку порушуються загальні засади цивільного законодавства - справедливість, розумність і добросовісність. При такому тлумаченні частини 4 статті 559 ЦК України кредитор для захисту свого порушеного права повинен пред'являти позов до поручителя щоразу не пізніше шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кожним з періодичних платежів, тоді як право вимоги до основного божника, який відповідає перед кредитором солідарно з поручителем, зберігається у кредитора протягом загальної позовної давності.

Отже, втрачається сама сутність солідарної відповідальності боржника і поручителя.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, а не з моменту настання строку виконання зобов'язання за кожним з періодичних платежів.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Тому цю справу необхідно передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402-404, підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 408/8040/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання поруки припиненою за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О.

В. Ступак