Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.03.2020 року у справі №344/19678/19

Ухвала

Іменем України

02 березня 2020року

м. Київ

справа № 344/19678/19

провадження № 61-3702ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - ПАТ "Прикарпаттяобленерго") про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між нею та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією № 74928 від 23 грудня 2005 року, згідно умов якого останній взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію на об'єкт споживача, що розташований по АДРЕСА_1.

Зазначала, що внаслідок перепаду напруги в мережі електропостачання 07 жовтня 2017 року в її квартирі вийшла з ладу пральна машина марки "Hotpoint Ariston", моделі LBE 88.

У зв'язку із цим вона 05 травня 2018 року звернулась до відповідача з заявою про відшкодування понесених збитків, в тому числі відшкодування вартості ремонту.

Однак листом від 16 листопада 2018 року їй у цьому відмовлено. Вважаючи таку відмову безпідставною, просила стягнути на її користь 7 029 грн завданих збитків.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частиною 1 статті 257 ЦПК України.

У задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд вважав, що розмір цих витрат не є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Крім того, з копії поданої на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 квитанції неможливо встановити фактичний розмір таких витрат.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу місцевого суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 грудня 2019 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину ухвали місцевого суду, виходив з того, що ОСОБА_1 не відмовлялась від позовних вимог унаслідок задоволення їх ПАТ "Прикарпаттяобленерго" після пред'явлення позову, а подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, то відсутні підстави для відшкодування її витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката.

19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Івано-франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення клопотання.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суди не розглядали справу по суті, відповідно не могли визначити складність справи. Зазначає, що на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, нею надано акт виконаних робіт від 02 грудня 2019 року, в якому наведено перелік виконаних адвокатом робіт, кількість затраченого ним часу (з зазначенням годин), вартість таких робіт за ціною, встановленою договором про надання правової допомоги від 10 жовтня 2019 року, а також копію квитанції до прибуткового касового ордера про сплату саме 7 400 грн.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогунеобхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Івано-Франківського міського суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування збитків.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач добровільно відшкодував завдані їй збитки. Одночасно посилаючись на положення частини 3 статті 257 ЦПК України позивач просила вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат, понесених у зв'язку з професійною правничою допомогою.

Апеляційним судом з'ясовано, що на підтвердження вказаних витрат ОСОБА_1 надала договір про надання правової допомоги від 10 жовтня 2019 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 грудня 2019 року та копію квитанції прибуткового касового ордера № 2 від 03 грудня 2019 року.

Згідно з частиною 3 статті 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3 та 5 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що на користь позивача присуджується стягнення понесених ним у справі витрат тільки при відмові від позову, якщо він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. В інших випадках судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не відмовлялась від позовних вимог унаслідок задоволення їх ПАТ "Прикарпаттяобленерго" після пред'явлення позову, а подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.

Керуючись частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування збитків відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов