Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №201/10794/19

Ухвала

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 201/10794/19

провадження № 61-2594ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання дій з припинення газопостачання протиправними, зобов'язання відновити газопостачання,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "Дніпропетровськгаз") про визнання дій з припинення газопостачання протиправними, зобов'язання відновити газопостачання.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішення ОСОБА_1 у грудні 2020 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою після спливу більш як одного року з дня складення повного тексту судового рішення, до апеляційної скарги не долучив доказів на підтвердження обставин визначених пунктом 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського О. А. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пташинський О. А. посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжені на строк з 12 березня 2020 року до 06 серпня 2020 року, тому річний строк з дня складання повного тексту оскарження рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2019 року на момент подання апеляційної скарги не закінчився, а отже, при вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження суд мав застосовувати положення статті 354 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Право на касаційне оскарження судових рішень передбачене статтею 389 ЦПК України.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського О. А. є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних у пункті 3 частини 1 статті 389 ЦПК України судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Встановлено, що ОСОБА_1 про розгляд цієї справи був повідомлений, зокрема, 10 грудня 2019 року він отримав копію рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне судове рішення суду першої інстанції складено 29 листопада 2019 року, річний строк для подання апеляційної скарги сплив 29 листопада 2020 року.

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою 29 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернувшись з апеляційною скаргою 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 пропустив річний строк та не надав доказів на підтвердження обставин визначений пунктом 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України

Заявник посилається на те що суд апеляційної інстанції не врахував, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовженні на строк з 12 березня 2020 року до 06 серпня 2020 року, тому річний строк з дня складання повного тексту оскарження рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2019 року на момент подання апеляційної скарги не закінчився, а отже, при вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження суд мав застосовувати положення статті 354 ЦПК України.

Верховний Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - ~law25~).

Відповідно до ~law26~ розділ XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доповнено пунктом 3 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - ~law27~), яким внесено зміни, в тому числі до ЦПК України.

~law28~ законодавець по-іншому врегулював питання перебігу процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину ~law29~. Пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" ЦПК України України викладено у такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law30~ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України в редакції ~law31~, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law32~. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law33~.

20-денний строк з часу набрання чинності ~law34~ закінчився 06 серпня 2020 року.

Таким чином, ~law35~ були продовжені лише ті процесуальні строки які припадали на час дії карантинних обмежень, а ~law36~ законодавець по-іншому врегулював питання перебігу процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину ~law37~.

Отже, передбачений частиною 2 статті 358 ЦПК України річний строк, який є присічним, упродовж якого зберігалося право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, сплив 28 листопада 2020 року.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду, неправильного тлумачення заявником норм процесуального права.

Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христовпроти України", заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛвід 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v.

Romania), пункт 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14 жовтня 2003 року "Трух проти України").

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Отже, відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського О. А. необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання дій з припинення газопостачання протиправними, зобов'язання відновити газопостачання відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний