Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2019 року у справі №750/13402/18

Ухвала

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 750/13402/18

провадження № 61-19051ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), в якому просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь незаконно списані з його карткового рахунку грошові кошти у розмірі ~money0~ 04 коп. та на відшкодування моральної шкоди ~money1~

Позов мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати. 10 вересня 2018 року, 08 жовтня 2018 року та 09 листопада 2018 року, після зарахування на вказаний картковий рахунок заробітної плати, відповідачем було здійснено списання коштів з цього рахунку в розмірі ~money2~ 22 коп. та ~money3~ 06 коп., ~money4~ 10 коп., ~money5~ 65 коп. відповідно. На письмові звернення позивача АТ КБ "ПриватБанк" повідомив, що вказані грошові кошти були списані з рахунку ОСОБА_1 шляхом договірного списання відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, тобто на погашення заборгованості за кредитним договором. Вказував, що відповідач безпідставно списав грошові кошти з його карт кого рахунку та позбавив можливості ними користуватись, оскільки згоди на списання коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 для погашення заборгованості за користування кредитом він не давав, рішення суду про наявність заборгованості за кредитним договором відсутнє. Неправомірними діями відповідача, які полягали у безпідставному списанні грошових коштів з платіжної картки позивача та позбавленні останнього можливості користуватись вказаними грошовими коштами позивачу було завдано моральної шкоди, яку він оцінив у ~money6~

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення незаконно списаних з його карткового рахунку грошових коштів, та задоволено позов у цій частині.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 незаконно списані з його карткового рахунку грошові кошти в сумі ~money7~ 03 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "Приватбанк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить ~money8~ 03 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100 = 192 100).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" зазначило, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для банку, оскільки одним з основних видів діяльності позивача є кредитування фізичних та юридичних осіб, а також залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що становлять виняткове значення для учасника справи та, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик