Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.09.2018 року у справі №754/10696/18

Ухвала

Іменем України

26 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 754/10696/18

провадження № 61-44019ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва,

треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Деснянська районна державна адміністрація м. Києва,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року у складі судді Андрієнко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Деснянська районна державна адміністрація м. Києва, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 повернуто позивачу з підстав визначених пунктом 2 частини 4 статті 185 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, 20 серпня 2018 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

При цьому, заявником не було сплачено судовий збір, відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надано доказів на підтвердження обставини щодо звільнення від його сплати.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року ОСОБА_4 надано строк, не більше десяти днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з чим вона була залишена без руху.

У вересні 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали від 29 серпня 2018 року, у якій заявник зазначила, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про незаконне звільнення та невиплату заробітної плати. Вказувала, що перебуває на обліку на біржі праці та отримує 500,00 грн допомоги щомісячно.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року визнано неподаною та повернуто її заявнику.

12 вересня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, заявник просить указані судові рішення скасувати.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 у частині оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року відмовлено.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 у частині оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 17 жовтня 2018 року, але не більше десяти днів із дня отримання ухвали, а саме надання доказів сплати судового збору у розмірі 352,40 грн.

У вересні 2018 року до Верховного Суду, на виконання вимог ухвали суду від 17 вересня 2018 року, надійшла заява ОСОБА_4, у якій зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" заявник звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Також зазначено, що заявник перебуває у скрутному матеріальному становищі та є одинокою матір'ю двох дітей.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Отже, заявник дійсно звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі в частині вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але в частині інших позовних вимог судовий збір підлягає сплаті заявником.

Разом із тим, ураховуючи те, що ОСОБА_4 є одинокою матір'ю двох дітей та перебуває у скрутному майновому становищі, Верховний Суд, керуючись положеннями частин 1 та 3 статті 136 ЦПК України, вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Зі змісту статей 185, 357 ЦПК України вбачається, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4, апеляційний суд, керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, правильно виходив із того, що у визначений судом строк заявник вимоги ухвали суду не виконала та не усунула недоліки апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник, як позивач у справі про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати звільна від сплати судового збору у всіх судових інстанція, тому вимога апеляційного суду про сплату нею судового збору за подання апеляційної скарги є незаконною, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки серед позовних вимог, які заявлені ОСОБА_4 у цій справі, є не тільки вимоги про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати, але й інші вимоги, як то: встановити, що заявник є одинокою матір'ю двох дітей; встановити, що згідно відомостей ліцензії МОЗ на медичну практику від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198 стоматологічне відділення філії № 3 відповідача не має ні майна, ні приміщень, а кабінет № 417 не є приміщенням філії № 3; визнати неправомірними дії відповідача щодо внесення відомостей - запису у трудову книжку позивача 07 червня 2018 року на підставі наказу про нібито поновлення позивача на роботі; визнати неправомірними дії відповідача щодо внесення відомостей - запису у трудову книжку позивача 12 червня 2018 року про нібито її звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 177 700,00 грн, за розгляд яких Закон України "Про судовий збір" не передбачає пільг для позивачів.

Отже, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись частинами 1 та 3 статті 136, пунктом 5 частини 2 , частинами 5 і 6 статті 394 ЦПК України, пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 352,40 грн.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Деснянська районна державна адміністрація м. Києва, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик