Ухвала

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 740/4059/17

провадження № 61-39082 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., за заявою комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" про ухвалення додаткового рішенняу справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" (далі - КП "ВУКГ") про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Ухвалою Ніжинського міськрайонногосуду Чернігівської області від 23 березня 2018 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

У березні 2018 року начальник КП "ВУКГ" Корман В. А. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що захист та представництво інтересів відповідача у справі здійснював адвокат Куровський В.

В., який надавав правничу допомогу відповідно до договору.

У зв'язку з викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 8
350,00 грн, які були понесені стороною відповідача і підтверджуються належними доказами.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП "ВУКГ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 350,00 грн.

Ухвала мотивована тим, що понесені відповідачем документально підтверджені судові витрати, у відповідності до положень ЦПК України підлягають стягненню із позивача в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні заяви КП "ВУКГ" відмовлено.

Постанова мотивована тим, що в заяві про ухвалення додаткового рішення заявник посилався на наявність ухвали про закриття провадження у справі, однак суд першої інстанції ухвалою від 23 березня 2018 залишив позов ОСОБА_4 без розгляду.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та постановив ухвалу про стягнення витрат на правову допомогу, зазначивши норми, якими врегульовано постановлення додаткового рішення суду при вирішенні позову по суті.

До Верховного Суду22 червня 2018 рокуКП "ВУКГ" подало касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішеннята залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року указану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме уточнення прохальної частини касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 липня 2018 року надійшли матеріали на усунення недоліків, з яких убачається, що заявник виконав вимоги зазначеної ухвали.

Дослідивши матеріали касаційної скарги КП "ВУКГ", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень частин 5 , 6 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - пятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частин 5 , 6 статті 142 ЦПК України.

Згідно з частиною 9 статті141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу районного суду, апеляційний суд вірно виходив із того, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення на підставі частини 5 статті 142 ЦПК України не врахував, що позовні вимоги залишено без розгляду і саме по собі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, що за частинами5 , 6 142 ЦПК України є підставою покладення на іншу сторону компенсації судових витрат.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції, які ґрунтуються ним на коментарях до статті 220 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) викладених у абз. 2 ~law16~ є хибними, оскільки фактично свідчать про вирішення судом апеляційної інстанції справи на підставах норм процесуального законодавства, які втратили чинність і не могли регулювати процесуальні процедури розподілу судових витрат у цій справі на момент постановлення судового рішення, не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд ухвалював судове рішення відповідно до норм ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року за заявоюкомунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта