Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.01.2020 року у справі №243/11707/18

Ухвала

02 січня 2020 року

м. Київ

справа № 243/11707/18

провадження № 61-22904 ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, треті особи: Міністерство фінансів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби Українипро відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову зазначав, що 08 листопада 2018 року він звернувся до керівника Слов'янської місцевої прокуратури Шилова В. С. із заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, яка на думку заявника використала завідомо підроблений державний акт на земельну ділянку.

У порушення вимог КПК України розслідування обставин, викладених в заяві-повідомленні від 08 листопада 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, не розпочато, прокурором не вчинено жодної ефективної дії, спрямованої на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення, не вчинено жодної дії для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, для надання їм належної правової оцінки та для забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Вважав, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, що полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Просив визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Слов'янської місцевої прокуратури прокурором Шиловим В. С. його службових обов'язків внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду його заяви-повідомлення від 08 листопада 2018 року; встановити факти порушення керівником Слов'янської місцевої прокуратури прокурором Шиловим В. С. присяги прокурора при розгляді заяви-повідомлення ОСОБА_1 від 08 листопада 2018 року та порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений законом строк та права ОСОБА_1 на ефективний правовий засіб захисту прав людини.

Стягнути з Держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену неправомірними діями, які порушили права позивача, у розмірі 134 028,00 грн, а також визначити порядок виконання прийнятого судового рішення, вжити заходів для забезпечення його виконання і постановити окрему ухвалу про виявлені недоліки в діяльності прокуратури Донецької області.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1, 2 частини 6 , частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно із пунктом 5 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Предметом спору у цій справі є стягнення моральної шкоди, ціна позову становить 134 028,00 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

При цьому, заявлено вимоги немайнового характеру щодо визнання протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не наведено обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не наведено прикладів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах та не додано до касаційної скарги доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Обгрунтовуючи прийнятність касаційної скарги, заявник посилається на те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для нього, однак не зазначає, в чому саме полягає така винятковість або суспільний інтерес, та не додає до касаційної скарги доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається, тому суд не вважає таке посилання достатнім для перегляду у касаційній інстанції судових рішень у малозначній справі.

Доводи касаційної скарги фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, треті особи: Міністерство фінансів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь