Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2019 року у справі №759/10053/17

Ухвала

Іменем України

04 листопада2019 року

м. Київ

справа № 759/10053/17

провадження № 61-18184ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Дерлюком Василем Дмитровичем, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, зняття з реєстрації місця проживання та позбавлення права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, зняття з реєстрації місця проживання та позбавлення права користування житловим приміщенням.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною 2 статті 126 ЦПК України.

Суди, залишаючи позовну заяву та заяву про відвід судді без розгляду, виходили з того, що позивач пропустив строк для звернення до суду із заявою про відвід та повторно не з'явився в судове засідання, будучи обізнаним про час та місце проведення розгляду справи.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - адвокатом Дерлюком В. Д., на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що справа була призначена до розгляду без виклику сторін, а також зазначає, що питання про залишення відводу без розгляду вирішено після залишення без розгляду позовної заяви, що суперечить вимогам процесуального закону.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 відкрито провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05 квітня 2018 року.

У судовому засіданні 05 квітня 2018 року місцевим судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Святошинського районного суду від 10 жовтня 2018 року за клопотанням відповідача розгляд справи вирішено проводити з викликом учасників справи в судовому засіданні 20 березня 2019 року.

20 березня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою позивача та необхідністю додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи адвокатом.

Указане клопотання судом задоволено та відкладено розгляд справи на 14 травня 2019 року.

У судове засідання 14 травня 2019 року представник позивача, повідомлений про час та місце розгляду справи під час ознайомлення з матеріалами справи, повторно не з'явився.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку про те, що умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки в судове засідання позивача є: повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; нез'явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до обгрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, судами встановлено, що 14 травня 2019 року представником позивача - адвокатом Дерлюком В. Д. подано заяву про відвід судді, в якій зазначено, що під час ознайомлення з матеріалами справи представником виявлено протокол автоматизованого розподілу справи між суддями від 04 липня 2017 року, який не відповідає встановленим до нього вимогам, що свідчить про порушення порядку визначення судді для розгляду справи.

Частиною 3 статті 39 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Частиною 2 даної статті встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 126 ЦПК України.

Судами встановлено, що провадження у справі відкрито 04 вересня 2017 року, про що позивач був обізнаний, тоді як із заявою про відвід його представник до суду звернувся в травні 2019 року.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що непослідовне зазначення судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про залишення без розгляду позовної заяви та залишення без розгляду заяви про відвід, на правильність висновків суду не впливає, оскільки з протоколу судового засідання від 14 травня 2019 року вбачається, що судом в першу чергу вирішено питання відводу, після чого ухвалено залишити позов без розгляду.

Інші, наведені у касаційній скарзі, доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Дерлюком Василем Дмитровичем, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, зняття з реєстрації місця проживання та позбавлення права користування житловим приміщенням відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов