Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.12.2020 року у справі №308/14847/19

УХВАЛА

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 308/14847/19

провадження № 61-16238ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх розмір у твердій грошовій сумі - 6 000,00 грн щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позов обгрунтований тим, що рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 02 березня 2017 року змінено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, у розмірі 1 200,00 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 квітня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Ця сума аліментів недостатня для належного утримання малолітньої доньки та такий розмір аліментів не задовольняє потреби дитини, які з віком дитини збільшилися. Стверджує, що в середньому витрати на дитину складають близько 10 000,00 грн -11 000,00 грн щомісячно.

Відповідач працездатний, не має на утриманні інших осіб, однак, крім визначеноїсудом суми аліментів, додаткових коштів на дитину не надає. З часу визначення судом розміру аліментів на утримання дитини, його матеріальний стан покращився, а тому він може сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн щомісяця.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, стягнених з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500,00 грн щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 500,00 грн у відшкодування витрат напрофесійну правничу допомогу. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що визначений розмір аліментів 1 200,00 грн є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини і її гармонійного розвитку, а посилання на відсутність можливості надавати дитині відповідний розмір утримання не може слугувати обставиною, яка може чи повинна бути врахована судом при визначенні розміру аліментів.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Предметом позову у цій справі є зміна розміру аліментів, а тому відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

У касаційній скарзі не викладено аргументів щодо обгрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібного

В. В. Яремко