Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №761/44112/17

Ухвала

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 761/44112/17

провадження № 61-39168 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 24 листопада 2010 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню у справі № 2-9052/09 за позовом публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" (далі - ПАТ "Правекс-Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким визнати виконавчий лист від 24 листопада 2010 рокуу справі № 2-9052/09 таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Ухвала суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пункті 25 частини 1 статті 353 ЦПК України, після її перегляду в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які є предметом оскарження у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 9 частини 3 статті 2, частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь